Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.09.2018 р. № 3919/П/99-99-13-01-03-14

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи та повідомляє таке.
Платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) у випадках, визначених Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Кодексу. Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку встановлено ст. 164 Кодексу, до яких, зокрема, належать інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.
Для цілей пункту 170.2 статті 170 Кодексу термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
Разом з тим дериватив у розумінні Кодексу - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством. Стандартна (типова) форма деривативів затверджується Кабінетом Міністрів України. До деривативів належить, зокрема, форвардний контракт -стандартизований цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами (п.п. 14.1.45.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно з п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору)
з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).
В свою чергу, п.п. 14.1.167 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що операція РЕПО - це операція купівлі (продажу) цінних паперів із зобов'язанням зворотного їх продажу (купівлі) через визначений строк за заздалегідь обумовленою ціною, що здійснюється на основі єдиного договору РЕПО. У цілях цього Кодексу строк між датами виконання першої та другої частин операції РЕПО (строк РЕПО) не може перевищувати одного року.
Операції з зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку прирівшоються до продажу інвестиційного активу.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
Податкова декларація, відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 подається платниками податку на доходи фізичних осіб до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу.
Слід зазначити, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йде мова у листі, потребують аналізу документів, що дозволять детальніше ідентифікувати предмет запиту, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.