Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.09.2018 р. № 4005/6/99-99-01-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення представництва щодо оподаткування представництва польської компанії, яке здійснює діяльність в Україні в межах контрактів, укладених на підставі Договору між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги (далі - Договір), та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до ст. З Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з Договором, який ратифіковано Верховною Радою України 03.02.2016 і є чинним з 06.04.2016, „Уряд Республіки Польща надає кредит у розмірі, який не перевищує 100 мільйонів євро (сто мільйонів EUR) (далі Кредит) Уряду України для фінансування проектів з розбудови прикордонної дорожньої інфраструктури та облаштування пунктів пропуску українсько-польського кордону та інших проектів, що будуть погоджені Договірними Сторонами та фінансуватимуться в рамках окремих контрактів між експортерами з Польщі та юридичними особами - резидентами України (надалі - Контракт). Кредит використовується для фінансування 100 % (сто процентів) вартості Контрактів на поставку товарів, робіт та послуг, з Республіки Польща до України”.

Відповідно до ст. З Договору Контракти, відповідно до яких реалізуються профінансовані за Кредитом проекти, укладаються підприємцями з місцезнаходженням в Республіці Польща та юридичними особами -резидентами України та погоджуються договірними сторонами (в особі Міністерств фінансів України та Республіки Польща) у відповідно до процедур, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Договору „будь-які податки, збори та інші платежі, які можуть виникнути у зв’язку з виконанням Контрактів, укладених згідно із цим Договором, сплачуються кожною стороною Контракту у її відповідній країні і не фінансуються за рахунок Кредиту”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 № 73 затверджено Порядок реалізації Договору.

Водночас, в українсько - польських податкових    відносинах
застосовується Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка набрала чинності 24.03.1994 (далі - Конвенція).

Відповідно до п. 1 ст. 7 „Прибуток від комерційної діяльності” Конвенції „прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до цього постійного представництва”.

Критерії для віднесення діяльності такою, що здійснюється через постійне представництво резидента однієї Договірної Держави в іншій Договірній Державі, визначаються ст. 5 „Постійне представництво” Конвенції.

Так, згідно з п. 1 ст. 5 Конвенції „для цілей цієї Конвенції термін „постійне представництво” означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.”

„Будівельний майданчик або монтажний або складальний об’єкт є постійними представництвами лише в тому разі, якщо вони існують більше дванадцяти місяців. Компетентні органи Договірних Держав, в яких здійснюються ці роботи, можуть у виключних випадках на підставі клопотання особи, що здійснює ці роботи, не розглядати цю діяльність як таку, що утворює постійне представництво і в тих випадках, коли тривалість цих робіт перевищує 12 місяців, але на строк не більше 24 місяців” (п. З ст. 5 Конвенції).

Відповідно до п. 133.2 ст. 133 розд. III „Податок на прибуток підприємств” Кодексу постійні представництва нерезидентів (зміст поняття розкрито у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток - нерезидентами.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримує податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не
передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 42 Кодексу).

Отже, господарські операції платників податку (в тому числі, представництв) відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням.

З урахуванням викладеного, оскільки постійні представництва з метою оподаткування прирівнюються до платників податку, то доходи (суми коштів), отримані від резидентів України постійним представництвом резидента Польщі за контрактами на виконання робіт з будівництва автомобільних доріг, укладених в межах Договору, відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування та об’єкту оподаткування податком на прибуток у загальному порядку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Регулятором з питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності виступає Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

При цьому звертаємо увагу на те, що кожний конкретний випадок виникнення податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться, у зверненні, що розглядається, потребує аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Індивідуальна    податкова консультація має індивідуальний
характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).