Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.09.2018 р. № 4056/Г/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19-1. 1 ст. 19-1 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених цим Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Статтею 165 Кодексу визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням п. 170.7 ст. 170 Кодексу (п.п. 165.1.4 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Так, відповідно до п.п. «а» п.п. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 Кодексу не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами - юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку, зокрема інваліда, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Також пільгове оподаткування платників податку згідно з розділом IV Кодексу передбачено у вигляді наїдання податкової соціальної пільги (ст. 169 Кодексу), якою встановлено порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу.

Відповідно до п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї згідно із законодавством виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суму, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

У разі перевищення місячної заробітної плати понад установлений розмір, питання надання податкової соціальної пільги не розглядається.

Крім того п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу передбачено, що на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відс. суми пільги, визначеної п.п. 169.1.1 цього пункту, має право платник податку, який є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у п. 169.1 ст.169 Кодексу, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Одночасно слід зазначити, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги платника податку та документів, що підтверджують таке право.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України (п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Кодексу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 затверджено Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги (далі - Порядок).

Так, відповідно до п.п. 5 п. 5 Порядку для застосування пільги з підстави, передбаченої у п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, платник податку, який є інвалідом II групи, крім заяви про застосування пільги повинен подати роботодавцю копію пенсійного посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи.

При цьому відповідно до п. З Порядку періодичність подання підтвердних документів щодо отримання пільги для платника податку, передбаченого у п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, відповідає встановленим Мінохорони здоров'я України строкам їх перегляду.

Водночас надання податкової соціальної пільги, передбаченої п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, зупиняється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому платник податку втрачає статус, визначений у цьому підпункті (п.п. 169.3.3 п. 169.3 ст. 169 Кодексу).

Враховуючи викладене, платник податку, який є інвалідом II групи має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу,
отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, при додержанні всіх вимог ст. 169 Кодексу.

Крім того, ст. 281 Кодексу передбачено, що від сплати земельного податку звільняються інваліди першої та другої групи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм (п. 281.2 ст. 281 Кодексу).

Згідно з п. 281.4 ст. 281 Кодексу якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 цієї статті, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання / зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Отже, якщо фізична особа належить до категорії осіб, які мають право на пільги зі сплати земельного податку, та використовує земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зазначених у ст. 281 Кодексу, то така особа звільняється від сплати земельного податку.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Пунктом 10.3 ст. 10 Кодексу передбачено, що питання встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу).

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).

База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

• для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. м;
• для житлового будинку/будинків - на 120 кв. м;
• для різних типів об’єктів житлової нерухомості - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) (п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу).

Крім того, сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що
сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності, зокрема фізичних осіб.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів (п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.