Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.10.2017 р. № 2295/ІПК/28-10-01-03-11

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув лист щодо складання документації з трансфертного ціноутворення та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

Пунктом 73.3 ст. 73 Кодексу визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 Кодексу.

Підпунктом 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Кодексу встановлено обов'язок платника податків подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Відповідно до пп. 39.4.8 п. 39.4 ст, 39 Кодексу на запит ДФС, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті, яка повинна містити інформацію, зазначену у пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу.

У разі коли подана платником податків документація з трансфертного ціноутворення не містить інформацію в обсязі, визначеному в пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу, або належного обгрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки". ДФС надсилає такому платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів з моменту його отримання інформацію відповідно до пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки". Зазначена додаткова інформація або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" є невід'ємною частиною документації з трансфертного ціноутворення.

З 01 січня 2017 року Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" змінено методологію та критерії визначення господарських операцій контрольованими.

Так, відповідно до пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2017, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (до 01.01.2017 - "впливають на об’єкт оподаткування платника податку").

Підпунктом 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або не підтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, операції з нематеріальними активами, такими, як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами Інтелектуальної власності.

Таким чином, однією з умов визнання операції з виплати роялті контрольованою є можливість впливу такої операції на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків.

Водночас Кодексом не передбачено обмежень або застережень, в якому із періодів (звітному або наступних) цей вплив відбувається.

Відповідно до п. З Національного стандарту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року N 1185 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", роялті - це ліцензійний платіж у вигляді сум. які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73 (далі - НП(С)БО Г), витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318).

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (п. З НП(С)БО 1). Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення (п. 5 Положення (стандарту ) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 N 20).

Згідно з п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до и. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті на користь нерезидента, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 відсотки чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік. що передує звітному (пп. 140.5.6) або на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі (пп. 140.5.7).

Таким чином, виплати у вигляді роялті враховуються у складі витрат згідно з правилами бухгалтерського обліку, і відповідно, впливають на фінансовий результат до оподаткування, та як наслідок впливають (можуть впливати) на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток.

При цьому, відповідно до пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибу ток підприємств платника податків, зокрема, операції з нематеріальними активами, такими як роялті.

Отже, платники податків, що здійснюють господарські операції з нарахування (сплати) роялті, що визнаються контрольованими відповідно до пп, 39.2.1 п. 39,2 ст. 39 Кодексу, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період (пп. 39,4.3 п. 39.4 ст. 39 Кодексу).

Зазначені операції мають бути відображені у Звіті про контрольовані операції у звітному періоді, в якому відбулася господарська операція із нарахування (сплати) роялті, незалежно від рішення платника податків щодо відображення або невідображення сум таких роялті у складі витрат у декларації з податку на прибуток,

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.