Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.10.2018 р. № 4278/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.
Відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Згідно із п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).
Зазначені в абзаці другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів тощо.
Механізм обліку розрахункових операцій при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, а також вимоги до форм бланків проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті визначено Порядком оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженим спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 № 331/137 (далі - Порядок № 331).
Відповідно до п. 1.4 Порядку № 331 посадочний документ - це візуальна форма електронного проїзного документа або його частини на паперовому або електронному носії інформації (мобільний телефон, смартфон, планшет, компактний персональний комп'ютер, чип-карта тощо), що містить унікальний код та унікальний номер електронного проїзного документа, інформація з якого зчитується відповідним пристроєм або заноситься до відповідної відомості за встановленою формою.
Проїзний документ - це розрахунковий документ установленої форми, оформлений на відповідному бланку проїзного документа чи сформований в електронному вигляді відповідно до вимог цього Порядку та чинного законодавства, що засвідчує укладення договору між залізницею і пасажиром на проїзд й видається пасажиру після оплати ним вартості цієї послуги.
Пунктом 5.6 Порядку № 331 передбачено, що, зокрема, посадочний документ, перевізний документ, документ на повернення та документ на послуги, роздруковані на паперовому носії, є розрахунковими документами (транспортними квитками).
Крім того, наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 23.04.2009 № 450 затверджено Порядок оформлення пасажирських перевезень на транспорті (далі - Порядок № 450), відповідно до п. 4 якого маршрут-квитанція - це розрахунковий документ установленої форми та змісту, сформований автоматизованою системою продажу проїзних (перевізних) документів відповідного виду транспорту і належним чином оформлений продавцем, який підтверджує оплату пасажиром вартості перевезення та послуг з його оформлення. Маршрут-квитанція є проїзним (перевізним) документом при перевезеннях пасажира та його багажу авіаційним, автомобільним, морським та річковим транспортом, проїзним (перевізним) документом з відкладеним друком при здійсненні перевезень залізничним транспортом у внутрішньому сполученні та при міжнародних перевезеннях всіма видами транспорту (крім авіаційного), а також є договором на перевезення пасажира та його багажу (п. 4 Порядку № 450).
Відповідно до п. 13 Порядку № 450 надрукована маршрут-квитанція підлягає обов'язковій реєстрації шляхом роздрукування за допомогою реєстратора розрахункових операцій у правому нижньому куті маршрут-квитанції фіскального касового чека, який підтверджує реєстрацію розрахункової операції на повну суму вартості пасажирського перевезення (з відображенням у касовому чеку складових суми вартості за кожною ставкою податку на додану вартість окремо).
У разі технічної неможливості друкування реєстратором розрахункових операцій фіскального касового чека у правому нижньому куті маршрут-квитанції друкування такого чека здійснюється на зворотній стороні маршрут-квитанції.
Згідно з п. 15 Порядку № 450 маршрут-квитанція, яка не містить роздрукованого реєстратором розрахункових операцій фіскального касового чека, не є розрахунковим документом та не підтверджує факт укладання договору на перевезення пасажира та його багажу.
Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюється Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі- Закон № 2344), відповідно до ст. 41 якого пасажир зобов'язаний, зокрема в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.
При цьому електронний квиток - це проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду дає право пасажиру на одержання транспортних послуг (ст. 1 Закону № 2344).
Враховуючи викладене, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи сума відшкодованих йому роботодавцем витрат, понесених таким платником під час відрядження на проїзд, за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу, тобто надання необхідних підтвердних (у т.ч. розрахункових) документів.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.