Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.10.2018 р. № 4286/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо відображення у поточному звітному періоді витрат попередніх років та віднесення до витрат поточного періоду дебіторської заборгованість фізичних осіб, що прострочена понад 180 днів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування додатком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 Кодексу.
Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно до п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (у редакції чинній з 01.01.2017) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб -заборгованість, яка не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної
плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).
Якщо сума простроченої понад 180 днів заборгованості фізичних осіб перевищує встановлений розмір (25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), то сума такого перевищення не розглядається як безнадійна заборгованість згідно з п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суми витрат, не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами, то Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування такі суми.
Водночас, згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткуванні.
Зокрема, для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
Згідно з п. 7 розд. "Визнання витрат" Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.99 N 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137 зі змінами та доповненнями.
Щодо відображення у податковій звітності витрат, які не були включені у попередніх звітних (податкових) періодах, то п. 50.1 ст. 50 Кодексу передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податкової декларації (крім обмежень, визначених цією статтею він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з п. 50.3 ст. 50 Кодексу у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів
після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Звертаємо увагу, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у Вашому листі, потребує аналізу документів та матеріалів, що дозволяє ідентифікувати предмет запиту більш детально.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.