Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ та податком на прибуток операції з передачі платником податку банку предмета іпотеки внаслідок звернення на нього стягнення та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі -Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, згідно з умовами трьохстороннього кредитного договору підприємство (далі - Іпотекодавець) забезпечує своїм майном зобов’язання позичальника перед банком за кредитом. У зв’язку з невиконанням позичальником зобов’язань за кредитом банком звернено стягнення на майно Іпотекодавця, зокрема, на об’єкти житлової нерухомості.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору).
Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів та не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання житла визначений підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу.
Зокрема, звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.
У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:
а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого
житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу у разі якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу); то платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту).
Отже, для Іпотекодавця операція з передачі банку у власність заставленого майна в рахунок погашення заборгованості позичальника перед банком розцінюється як операція з постачання такого майна, яка є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальному порядку виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу, а саме виходячи з його договірної вартості (але не нижче балансової вартості).
Як зазначено у зверненні, частина такого майна є об’єктом житлової нерухомості, яке було набуте Іпотекодавцем у власність. Отже, операція з постачання Іпотекодавцем такого об’єкта житлової нерухомості банку в
рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитом звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу у випадку, якщо така операція не є першим постачанням такого об’єкта житлової нерухомості. При цьому такий платник податку -Іпотекодавець, за наявності підстав, визначених статтею 198 Кодексу, зобов’язаний визначити податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.
Відповідно до пункту 6 Міжнародного стандарту фінансової звітності 5 (МСФЗ 5) «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» суб’єкт господарювання класифікує непоточний актив (або ліквідаційну групу) як утримуваний для продажу якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу , а не поточного використання. Для цього актив (або ліквідаційна група) відповідно до пунктів 7,8 МСФЗ 5 має бути придатним для негайного продажу в тому стані, у якому він перебуває на момент продажу та продаж буде визнано завершеним протягом одного року, починаючи з дати класифікації.
Згідно пунктом 15 МСФЗ 5 суб'єкт господарювання оцінює непоточний актив (або ліквідаційну групу), класифікований як утримуваний для продажу, за нижчою з оцінок: або за балансовою вартістю, або за справедливою вартістю з вирахуванням витрат на продаж.
Відповідно до пункту 2 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 (МСФЗ 13) «Оцінка справедливої вартості» справедлива вартість - це ринкова оцінка, мета якої визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов'язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов, тобто, вихідну ціну на дату оцінки.
Згідно зі статтею 12 Закону України від 12 липня 2001 року «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014 року № 358 «Деякі питання реалізації положень Податкового кодексу України щодо оцінки майна» строк дії звіту про оцінку, що не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, зазначається в такому звіті. Звіт про оцінку є дійсним за умови включення інформації з нього до єдиної бази даних звітів про оцінку.
У звіті про фінансовий стан непоточний актив, класифікований як утримуваний для продажу, та активи ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу подаються у звіті про фінансовий стан окремо від інших активів (пункт 38 МСФЗ 5).
Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV).
Отже, з питання правильності класифікації непоточних активів, утримуваних для продажу, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:
При цьому, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;
витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Таким чином, у випадку передачі банку (іпотеко держателю) необоротних активів (предмета іпотеки), які обліковуються у бухгалтерському обліку платника податку (Іпотекодавця) не як основні засоби, а як необоротні активи, утримувані для продажу, фінансовий результат до оподаткування платника податку (Іпотекодавця) відповідно до пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 138 Кодексу, не коригується.
Разом з цим повідомляємо, що у запиті недостатньо інформації щодо суті здійснених операцій та умов договору іпотеки та кредитного договору для надання більш конкретної відповіді щодо оподаткування податком на прибуток підприємств.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |