Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.10.2018 р. № 4395/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо подання фінансової звітності представництвом, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахувати прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.

Для платників податку на прибуток наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 затверджена форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі - Декларація).

Крім цього, наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 № 544 затверджено:

Порядок розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво (далі - Порядок № 544);
форму Розрахунку податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності (далі - Розрахунок 1);
форму Розрахунку податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 (далі - Розрахунок 2).

Отже, постійне представництво як платник податку на прибуток подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку:

• або Декларацію, якщо суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво,
• оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента;
• або Розрахунок 1, якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, відповідно до розділу II Порядку № 544;
• або Розрахунок 2 у разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, відповідно до розділу III Порядку.

Постійне представництво, яке визначає прибуток як різницю між доходом та витратами шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7, складає і подає до контролюючих органів Розрахунок 2.

Пунктом 46.1 ст. 46 Кодексу встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексу) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Таким чином, з урахуванням норм п. 46.1 ст. 46 Кодексу, визначення розрахунок, застосовуються у значенні «податкова декларація».

Пунктом 46.2 ст. 46 Кодексу передбачено, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 Кодексу, зокрема платниками податку на прибуток, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток та її невід’ємною частиною.

Отже, постійне представництво, що подає Розрахунок (податкову декларацію), повинно подавати до контролюючого органу, в якому таке представництво перебуває на обліку, відповідну фінансову звітність, передбачену п. 46.2 ст. 46 Кодексу.

При поданні Розрахунку 2 слід врахувати вимоги п. 46.4 ст. 46 Кодексу, яким визначено, що якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації,
які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Згідно з п.п. 2 п. 3.4 розд. III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 1588) відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації, що не здійснює господарську діяльність в Україні та не підпадає під визначення постійного представництва відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, стає на облік як платник, який зобов'язаний сплачувати податки і збори відповідно до Кодексу.

При цьому встановлено, що взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з п.п. 2 п. 3.4 р. III Порядку № 1588 не звільняє такий підрозділ від обов’язку реєстрації платником податку на прибуток, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню постійного представництва.

Крім того відповідно до п. 133.3 ст. 133 Кодексу постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Отже, враховуючи вищезазначене, якщо представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність в Україні і не підпадає під визначення «постійне представництво», наведене у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то воно не повинно реєструватися платником податку на прибуток, подавати податкову декларацію (розрахунок) з податку на прибуток.

При цьому слід зазначити, що податковий обов’язок (обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи) виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.1, п. 36.2 ст. 36 Кодексу).

Згідно із п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.