Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.10.2018 р. № 4487/10/26-15-13-06-12-ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування окремих норм законодавства та в межах компетенції повідомляє наступне.

Правові та організаційні засади діяльності ОСББ регулюються нормами Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон № 2866).

Відповідно статті 16 Закону № 2866 об’єднання має право укладати договори, виступати замовником робіт з капітального ремонту та реконструкції багатоквартирного будинку.

Порядок проведення розрахунків із співвласниками багатоквартирного будинку, які мають заборгованість перед об'єднанням співвласників такого багатоквартирного будинку, у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна співвласників, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 711 "Про затвердження Порядку проведення розрахунків із співвласниками багатоквартирного будинку, які мають заборгованість перед об'єднанням співвласників такого багатоквартирного будинку, у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна співвласників".

Порядок укладання договорів регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Так, згідно із ст. ст. 837 і 901 ЦКУ за договором підряду/договором про надання послуг, які є різновидом цивільно-правових договорів, одна сторона (підрядник/виконавець) зобов'язується виконати роботу/надати послугу, а інша сторона (замовник) оплатити виконання зазначеної роботи/послуги, що у межах бухгалтерського обліку підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт (актами прийому-передачі).

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється нормами IV розділу ПКУ.

Згідно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Відповідно пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПКУ платниками податку є, зокрема, податкові агенти.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, згідно пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, зокрема є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений
розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ.

Відповідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ (18 відсотків).

Згідно пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Крім того, згідно із пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, є об'єктом оподаткування військовим збором.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Згідно з пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПКУ.

Отже, якщо суб'єкт господарювання нараховує (виплачує, надає) дохід згідно умов договору цивільно-правового характеру, то такий суб'єкт господарювання зобов'язаний виконати всі функції податкового агента, передбачені ПКУ.

Щодо нарахування та сплати єдиного внеску повідомляємо наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №    2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на
умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною другою ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом № 2464 нараховується єдиний внесок.

Розміри єдиного внеску встановлені статтею 8 Закону № 2464.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (п. 5 ст. 8 Закону № 2464). Таким чином, роботодавці нараховують ЄВ на суму винагороди (доходу) фізичним особам за цивільно-правовими договорами у розмірі 22 відсотка.

Згідно п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.