Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.10.2018 р. № 4513/ІПК/26-15-13-06-09

Головне управління ДФС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації від 25.09.2018 вих. № 25/09 (вх. № В/57714/ФОП - інші від 25.09.2018) щодо практичного застосування норм податкового законодавства повідомляє наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV із змінами та доповненнями (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основу правового регулювання відносин транспортного експедирування становлять норми гл. 65 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 - IV із змінами та доповненями (далі - ЦКУ), ст. 316 ГКУ, Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 року № 1955-ІV (далі -Закон 1955).

Стаття 929 ЦКУ визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 1 Закону 1955 учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори тощо.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (ст. 930 ЦКУ).

Відповідно до ст. 9 Закону 1955 платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Оплата клієнта включає суму, що є оплатою експедитору та суму, яка в подальшому перераховується експедитором для оплати третій особі - перевізнику.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору та порядок розрахунків. Тобто договір транспортного
експедирування чітко розмежовує що є оплатою експедитору, а що є оплатою третій особі - перевізнику.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Пунктом 291.3 ст. 291 ПКУ визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи -підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.6 ст. 292 ПКУ визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 292.4 ст. 292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ). Порядок ведення книги обліку доходів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579.

Отже, доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є кошти від надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентським договором перераховані у гривню за офіційним курсом встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

Водночас повідомляємо, що згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.