Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У СУМСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.10.2018 р. № 4611/ІПК/18-28-40-02-34

Головне управління ДФС у Сумській області розглянуло запит від (...) про надання індивідуальної податкової консультації, з питань можливості здійснення реалізації столових вин без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і необхідності при їх продажу використовувати (встановлювати) реєстратор розрахункових операцій, та в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до преамбули Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон №481) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів на території України.

Дія Закону №481 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених Законом №481, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 15 Закону №481 визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання усіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

З урахуванням викладеного, роздрібна торгівля виключно столовими винами може здійснюватись суб’єктами господарювання без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Щодо необхідності при здійсненні роздрібної торгівлі столовими винами використовувати (встановлювати) реєстратор розрахункових операцій слід зазначити таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в Україні визначає Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон №265).

Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів
розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України (далі за текстом - Кодекс), не допускається (преамбула Закону №265).

Пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Кодекс) визначено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.

При цьому норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.    

Аналогічна норма міститься у пункті 6 статті 9 Закону №265 згідно з якою реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Кодексу до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 295 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаних з роздрібним продажем пива та столових вин).

Тобто, суб’єкти господарювання, зокрема фізичні особи - підприємці платники єдиного податку, які відповідають вищевказаним критеріям Кодексу та Закону №265 звільнені від застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Враховуючи, що обсяг доходу ... не перевищує його встановлений (визначений) граничний розмір пунктом 296.10 статті 296 Кодексу, та останній планує займатися виключно роздрібною торгівлею столовими винами перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, підприємець відповідно до чинного законодавства звільнений від обов’язку щодо застосування та використання реєстраторів розрахункових операцій до досягнення обсягу отриманого доходу протягом календарного року до 1000 000 гривень.

Одночасно слід зазначити, що у разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим. При цьому застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку (абзац третій пункту 296.10 статті 296 Кодексу).

Головне управління ДФС у Сумській області звертає увагу, що згідно з пунктом 15 статті 3 Закону №265 суб’єкти господарювання незалежно від обраної системи оподаткування, зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.