Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.10.2018 р. № 4598/К/99-99-13-02-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України у межах компетенції розглянула Ваше
звернення ... щодо особливостей застосування рішень органів місцевого
самоврядування за 2017 рік і повідомляє.

Стаття 12 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні статтею 7 Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Кодексу базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом Кодексу.

Різними розділами Кодексу встановлено різні вимоги для визначення розміру ставки місцевого податку або збору при встановлені їх місцевими органами влади.

Наприклад, відповідно до статті 293 Кодексу ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються органами місцевого самоврядування у відсотках до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного)
року, другої групи - у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи -у відсотках до доходу.

Ставки для першої та другої груп встановлюються у межах граничних відсотків, встановлених Кодексом.

Також у відсотковому розмірі встановлюється органами місцевого самоврядування ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Разом з цим відповідно до пункту 267.4 статті 267 Кодексу ставка транспортного податку встановлюється в абсолютному розмірі з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції України, Кодексу, Митного кодексу України, нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Кодексу, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 Кодексу будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

20 грудня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1791-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” (далі-Закон № 1791), яким вносяться зміни до положень Кодексу, зокрема, в частині зміни граничних розмірів ставок місцевих податків і зборів.

Відповідно до пункту 4 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1791, який є невід’ємною частиною цього Закону, установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону №1791, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та
пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Кодексу та Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Згідно з пунктом 21.1 статті 21 Кодексу посадові та службові особи контролюючих органів, зокрема, зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Таким чином, посадові особи контролюючих органів при виконанні покладених на них функцій, в тому числі при обчисленні сум місцевих податків і зборів за податкові періоди 2017 року, зобов’язані дотримуватись вимог Кодексу, з урахуванням законодавчих актів, які вносять до нього зміни, зокрема, Законом № 1791, рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих, зокрема, відповідно до вимог Закону № 1791.

Також згідно зі статтею 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР „Про місцеве самоврядування в Україні” (далі -Закон № 280/97) акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Крім того, частиною десятою статті 59 Закону № 280/97 визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.