Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2018 р. № 4708/Р/99-99-13-01-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо зарахування в Україні податку, сплаченого в Угорській республіці та повідомляє.

Відповідно до п. 13.3 ст. 13 Кодексу доходи, отримані фізичною особою -резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Кодексу).

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Відповідно до положень п. 1 ст. 10 «Дивіденди» Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка є чинною в українсько-угорських податкових відносинах з 24.06.1996 (далі - Конвенція), визначено, що дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

a) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймні 25 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;
b) 15 процентів загальної суми дивідендів в інших випадках (п. 2 ст. 10 Конвенції).

Термін «дивіденди» при використанні в цій статті означає дохід від акцій чи інших прав, які не є борговими зобов’язаннями, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток (п. З ст. 10 Конвенції).

Отже, відповідно до положень ст. 10 Конвенції при сплаті угорською компанією фізичній особі резиденту України доходу, який відповідає визначенню «дивіденди», наведеного у п.З цієї статті, мають застосовуватись положення п.п. Ь) п. 2 ст. 10 Конвенції. Тобто при виплаті резиденту України дивідендів вони можуть бути оподатковані в Угорщині (у порядку, встановленому податковим законодавством цієї країни), але якщо одержувач (резидент України) фактично має право на дивіденди, податок, що стягується в Угорській Республіці, не повинен перевищувати 15 відсотків загальної суми дивідендів.

Згідно з п. 1 ст. 23 «Усунення подвійного оподаткування» Конвенції в Україні подвійне оподаткування запобігається наступним чином:
з урахуванням положень законодавства України, що стосується дозволу на кредит, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на податок, сплачуваний за законодавством Угорщини, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або майна або на оподатковуване майно, що розташоване в Угорщині, буде робитись знижка у вигляді заліку проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.

Ці вирахування, дозволені в Договірній Державі, в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або майна, як було підраховано до надання вирахування, що стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись у другій Державі, залежно від обставин (п. 1 ст. 23 Конвенції).

Таким чином, відповідно до положень ст. 23 Конвенції податок, стягнутий в Угорщині, з доходів із джерелом їх походження з Угорщини, які виплачуються фізичній особі - резиденту України, повинен зараховуватись в Україні під час розрахунку бази оподаткування такої особи, але при цьому сума угорського податку не повинна перевищувати суму податку, розраховану за законодавством України.

Слід зазначити, що суть положень ст.23 Конвенції повністю відповідає суті положень ст. 13 «Усунення подвійного оподаткування» Кодексу щодо порядку врахування податків, сплачених за межами України, при визначенні бази оподаткування платників податків - резидентів України та відповідних положень розділу IV Кодексу щодо правил зарахування податку з іноземного доходу, сплаченого за межами України, платників податку на доходи фізичних осіб -резидентів України.

Абзацом першим п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу встановлено, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Кодексу, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву
про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену Кодексом та іншими законами.

Слід зазначити, що процедура легалізації документа передбачає офіційно встановлений порядок надання документу юридичної сили, юридичного значення та включає в себе, зокрема процедуру підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

Водночас повідомляємо, що згідно із п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема іноземний дохід, є об’єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 відсотка. Зауважуємо, що при визначенні податкових зобов’язань з військового збору сума податків та зборів, сплачених фізичною особою-резидентом за межами України, не враховується.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.