Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.11.2018 р. № 4731/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визначення різниць для коригування фінансового результату до оподаткування у разі отримання комунальним підприємством у господарське відання основних засобів, зарахування на його баланс, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у листі, КП для ведення господарської діяльності відповідно до рішення міської ради отримало у господарське відання та зарахувало на баланс основні засоби.

Методика відображення в бухгалтерському обліку активів та операцій, які мають особливий характер, зумовлений правовим статусом державного і комунального майна та законодавчим регулюванням діяльності суб'єктів державного, комунального секторів економіки й управління об'єктами державної власності визначається Положенням про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 № 1213.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015, до об’єктів амортизації з ціллю оподаткування включаються витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

При цьому згідно з п.п. 146.17.2 п. 146. 17 ст. 146 Кодексу до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі отримання в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс.

Визначення поняття «господарське відання» закріплено в ст. 136 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV - це речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного
йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Отже, з ціллю оподаткування платник податку в умовах дії Кодексу до
01.01.2015    формував об’єкт амортизації з вартості отриманих в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс, за умови його використання у господарській діяльності.

Починаючи з 01.01.2015 під час розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу їх балансова вартість станом на 01 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31.12. 2014 відповідно до ст.ст. 144 - 146 та 148 розділу III Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015 (п. 11 підрозділу 4 розділу XX Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2015).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, у редакції, чинній з
01.01.2015 (зі змінами, внесеними Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»), об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Різниці, які виникають під час нарахування амортизації необоротних активів, формуються згідно з вимогами ст. 138 Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий-результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів
або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу І, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. За таким розрахунком застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

З урахуванням положень п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу податковій амортизації підлягають основні засоби, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, фінансовий результат до оподаткування, сформований відповідно до положень бухгалтерського обліку збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів, отриманих у господарське відання, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу І, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, за умови що такі об’єкти є виробничими основними засобами.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.