Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2018 р. № 4774/ІПК/15-32-14-06-07

Головним управлінням ДФС в Одеській області, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (Далі - Кодекс), розглянуто в межах своєї компетенції запит на отримання індивідуальної податкової консультації, щодо практичного використання частини 4 статті 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) при наданні транспортних послуг.

Щодо питань 1 і 2 запиту.

Правові, організаційні та соціально-економічні засади організації та діяльності автомобільного та міського електричного транспорту загального користування визначають Закони України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344) та від 29 червня 2009 року № 1914-IV «Про міський електричний транспорт» (далі - Закон № 1914).

Згідно з нормами Закону № 2344 та Закону № 1914 органи місцевого самоврядування, зокрема, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду, встановлюють порядок її функціонування, а також форми носіїв, види, порядок обігу та реєстрації проїзних документів, визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Також відповідно до норм Закону № 2344 та Закону № 1914 право на користування транспортними послугами надають придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.

Типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування затверджено наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.05.2006 № 503, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.09.2006 за № 1065/12939 (далі - наказ № 503).

Водночас наказом № 503 не затверджено форму і зміст електронного квитка.

Разом з тим порядок проведення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) визначає

Закон № 265, який є спеціальним законом і його вимоги щодо проведення розрахунків мають дотримуватись першочергово.

Згідно зі ст. 2 Закону № 265 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п. 4 ст. 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) та розрахункові книжки (далі - РК) не застосовуються, зокрема при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному
транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Відповідно до ст. 10 Закону № 265 перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та книг обліку розрахункових операцій, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики.

Пунктом 10 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336, визначено, зокрема, що дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та книги обліку розрахункових операцій при продажу талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю в кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в електротранспорті, на морських і річкових суднах.

Форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб’єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі - Положення № 13).

Згідно з розділом VII Положення № 13 за поданням міністерств та інших центральних органів виконавчої влади для підприємств і організацій, що належать до сфери їх управління, Міністерством фінансів України разом з Державною фіскальною службою України можуть бути встановлені інші форма та зміст розрахункових документів.

Згідно з підпунктами 1 і 5 п. 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2016 року № 460, Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, здійснює нормативно-правове регулювання у сферах, які належать до його компетенції.

Отже, електронний квиток може бути визначений як розрахунковий документ із затвердженням його форми і змісту (обов’язкових реквізитів) Міністерством фінансів України за відповідним поданням Міністерства інфраструктури України як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Враховуючи вищенаведене, вважаємо за необхідне вам врахувати вказані норми чинного законодавства.

Щодо питань 3 і 4 запиту.

Оскільки розробником наказу № 503 було Міністерством транспорту та зв’язку України та що Мінінфраструктури здійснює нормативно-правове регулювання у сферах, які належать до його компетенції, то тлумачення вимог до квитків на транспорт належить до компетенції Міністерства інфраструктури України.

Додатково повідомляємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.