Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2018 р. № 4764/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Щодо особливостей провадження господарської діяльності за договорами про спільну діяльність та обліку таких договорів

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо особливостей провадження господарської діяльності за договорами про спільну діяльність і обліку таких договорів та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ) повідомляє.

Як зазначено у листі Товариства, воно є відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність (копію договору не надано).

Згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПКУ 29.08.2012 Товариство виключено з Реєстру платників ПДВ

Стосовно наявності у законодавстві заборони на укладення та здійснення господарської діяльності за договорами про спільну діяльність за умови недосягнення протягом наступних 12 календарних місяців показників, передбачених пунктом 181.1 статті 181 ПКУ, щодо загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за таким договором повідомляємо таке.

Відповідно до пункту 1 статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з частиною 4 статті 176 ГКУ суб’єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб’єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов’язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1131 ЦКУ договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних
справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, здійснення господарської діяльності за договором про спільну діяльність здійснюється на підставі вільного волевиявлення сторін діяти спільно без створення юридичної особи для досягненням певної спільної мети, що не суперечить закону.

При цьому, чинне законодавство не встановлює заборони щодо на укладення та здійснення господарської діяльності за договорами про спільну діяльність в залежності від вимог, передбачених пунктом 181.1 статті 181 ПКУ.

Стосовно відновлення господарської діяльності за договором про спільну діяльність від 06.04.2010 № 01 пропонуємо виходити, крім іншого, з істотних умов такого договору, а також того, чи закінчився строк, на який його було укладено, чи досягнуто мету укладення такого договору тощо. Відсутність вищевказаного договору унеможливлює надання більш детальної консультації з порушеного питання.

Також, звертаємо увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Щодо наявності обов’язку подати документи до контролюючого органу для взяття на облік договору про спільну діяльність повідомляємо таке.

Згідно з абзацом 1 пункту 64.6 статті 64 ПКУ на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Податковим кодексом України.

Проте, відповідно до абзацу 2 пункту 64.6 статті 64 ПКУ у, контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені Податковим кодексом України. Кожен учасник
таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків -відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

На сьогодні для договорів про спільну діяльність ПКУ встановлено особливості оподаткування податком на додану вартість (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, підпункт 180.1.4 пункту 180.1 статті 180 ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПКУ та пункту 180.1 статті 180 ПКУ для цілей оподаткування платником податку є, зокрема:

• будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 ПКУ;
• будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
• особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи.

Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Пунктом 3.5 розділу III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі - Порядок), визначено, що підставою для взяття на облік договору про спільну діяльність є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію його платником ПДВ.

Згідно з пунктом 4.6 розділу IV Порядку для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа подає до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ заяву за формою № 1-ОПП та копію договору (контракту) про спільну діяльність.

До цих документів додаються, зокрема, копії документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо договором передбачене використання нерухомого майна державної власності, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність.

Таким чином, в органах ДФС обліковуються лише ті договори про спільну діяльність, за якими провадиться спільна господарська діяльність щодо операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V Кодексу, та щодо яких подані заяви для взяття на облік в органах ДФС.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПКУ особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування ПДВ).

Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 ЇЖУ не є платником ПДВ у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (пункт 182.1 статті 182 ПКУ).

Виходячи із зазначеного, платником ПДВ в обов'язковому порядку має бути зареєстрована особа - договір про спільну діяльність без утворення юридичної особи, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такому договору протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування ПДВ).

Таким чином, особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи, підлягає обов’язковій реєстрації у разі відповідності пункту 181.1 статті 181 ПКУ.

Пунктом 52.2 статті 52 ПКУ встановлено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.