Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.10.2017 р. № 2361/ІПК/28-10-01-03-11

Щодо оподаткування екологічним податком обсягів тимчасово розміщених на власній території відходів (відпрацьованих нафтопродуктів), які утворилися в процесі власної діяльності та придбання у сторонніх організацій, та які в подальшому обробляються та утилізуються під час виробництва товарних олив

Підприємство поінформувало, що має ліцензії: на право внутрішнього перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; на операції по збиранню, зберіганню, обробленню та утилізації небезпечних відходів (відпрацьованих нафтопродуктів).

Закон України від 05.03.1998 № 187/98-ВР "Про відходи" (далі - Закон №187), який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із утилізацією та захороненням відходів, надає наступні визначення операцій з відходами:

утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;

оброблення (перероблення) відходів - це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення;

збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;

зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).

спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Небезпечними відходами є відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (ст. 1 Закону № 187).

Аналогічне визначення надано в "Державному класифікаторі України. Класифікатор відходів ДК 005-96". Вказаний класифікатор містить класифікацію відходів, що утворюються в процесі виробництва, зокрема відходи виробництва продукції нафтоперероблення. Крім того, Класифікатор відходів ДК 005-96, містить класифікацію спеціалізованих послуг щодо поводження з відходами перероблення нафтопродуктів, які надаються за місцем утворення відходів.

Відходи є об’єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом (ст. 8 Закону №187).

Пунктами "д" і "є" ст. 17 Закону №187 встановлено обов'язок забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки, здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передання їх іншим споживачам або підприємствам, установам і організаціям, які займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів.

Вищенаведене свідчить, що законодавчі та нормативні акти містять певні вимоги до спеціалізованих підприємств, які здійснюють операції (надають послуги) по збиранню, зберіганню, обробленню та утилізації небезпечних відходів, - наявність відповідних ліцензій, спеціального технологічного переробного обладнання та складського приміщення, кваліфікованого персоналу, забезпечення згідно з законодавством протипожежної, екологічної безпеки тощо.

При цьому питання віднесення суб’єкта господарювання до спеціалізованих підприємств, які здійснюють операції (надають послуги) по збиранню, зберіганню, обробленню та утилізації небезпечних відходів, не належить до компетенції органів фіскальної служби.

Законом №187 визначено діяльність із збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини такою, що пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.

Відходи як вторинна сировина, - це відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

При цьому, пунктом в статті 17 Закону №187 встановлено, що визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, питання віднесення небезпечних відходів, які утворилися в процесі власної діяльності суб’єкта господарювання та придбання у сторонніх організацій, та які в подальшому обробляються та утилізуються під час виробництва товарних олив, до категорії «відходи як вторинна сировина» не належить до компетенції органів фіскальної служби.

Відповідно до пп.240.1.3 п.240.1 ст.240 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (пп. 14.1.223 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розмішують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п.240.5 ст.240 ПКУ).

Об’єктом та базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 ПКУ).

Суб’єкт господарювання, який здійснює тимчасове розміщення (зберігання) небезпечних відходів (відпрацьованих нафтопродуктів) до їх передачі на утилізацію та захоронення, не є платником екологічного податку за умови наявності у нього договору на видалення та утилізацію відходів з суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо).

Суб’єкт господарювання, який здійснює тимчасове розміщення (зберігання) небезпечних відходів (власних та/або придбаних відпрацьованих нафтопродуктів) на власній території або у спеціально відведеному для цього місці на підставі отриманих в установленому порядку дозволів, є платником екологічного податку у разі відсутності у нього договору на видалення та утилізацію відходів суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо), в якому визначаються терміни передачі відходів на утилізацію та захоронення.

При цьому суб’єкт господарювання не є платником екологічного податку за відходи, які були ним зібрані та тимчасово розміщені на власній території або у спеціально відведеному для цього місці та в подальшому утилізовані, у разі, якщо:

суб’єкта господарювання віднесено до спеціалізованих підприємств, які здійснюють операції (надають послуги) по збиранню, зберіганню, обробленню та утилізації небезпечних відходів (відпрацьованих нафтопродуктів);

небезпечні відходи, які утворилися в процесі власної діяльності та придбання у сторонніх організацій, визнано вторинною сировиною для виробництва товарних олив.

Зауважуємо, що згідно з п.52.2 ст.52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.