Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.11.2018 р. № 4852/Я/26-15-13-06-12/ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 275 5-IV зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло Ваше звернення про надання податкової консультації щодо визначення статусу резидента та оподаткування спадщини, в межах компетенції повідомляє.

Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства - є підстави, встановлені Законом України від 22.09.2011 №3773-ІV «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773).

Відповідно до ст.5 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.

Наявність у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є лише однією з підстав на одержання статусу податкового резидента України відповідно до законодавства України.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до пп. 34.1.1 п. 34.1 статті 34 ПКУ податковим періодом є календарний рік.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Що стосується підтвердження терміну перебування в Україні, то документами, які підтверджують перебування фізичної особи - іноземця на території України понад 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року, є паспортний документ, а також документи, на підставі яких така особа постійно проживає в Україні, та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце постійного проживання в Україні (свідоцтво про спадщину на таке житло, договір купівлі, дарування, оренди тощо).

Відповідно до пп. 170.10.4. п. 170.4 ст.170 ПКУ за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

Крім того, слід зазначити, поняття резидента у розумінні ПКУ означає особу, яка підлягає оподаткуванню на підставі визначених ПКУ обставин.

При цьому, ПКУ не передбачає встановлення резидентського статусу для померлої фізичної особи - спадкодавця, яка мала іноземне громадянство.

Також зазначаємо, що оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов'язок визначення статусу резидента України покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.

Оподаткування доходу, отриманого фізичною особою в результаті прийняття ним у спадщину, регламентується статтею 174 ПКУ.

Підпунктом 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПКУ встановлено, що вартість власності, яка успадковується членами сім’ї першого та другого ступенів споріднення, оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

При цьому членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна, який оподатковується за нульовою ставкою податку, звільняється від оподаткування військовим збором.

Відповідно до пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ вартість будь-якого об'єкта спадщини (подарунка), що успадковуються спадкоємцем від спадкодавця -нерезидента оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, тобто 18 відсотків.

Пунктом 174.3 ст.174 ПКУ передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного    органу    місцевого самоврядування за місцем відкриття
спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями -резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою    відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття
спадщини.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

При цьому, фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).

Відповідно до розділу IV ПКУ обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ (п. 179.2 ст. 179 ПКУ).

Крім того, відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує дохід у вигляді спадщини.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розд. XX ПКУ).

Згідно з п.п. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (1,5 відсотка від об’єкта оподаткування).

Таким чином, фізична особа - резидент, яка отримала спадщину від нерезидента, зобов’язана подати податкову декларацію за місцем податкової адреси та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків бази оподаткування та військовий збір в розмірі 1,5 відсотки від об’єкта оподаткування.

Якщо фізична особа - резидент отримала спадщину від резидента - члена сім’ї першого ступеня споріднення, то об’єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб та звільняється від оподаткування військовим збором.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.