Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У КIРОВОГРАДСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.11.2018 р. № 4833/11-28-13-01-19/ІПК

Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення .....щодо практичного застосування податкового кодексу та з питання нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі -єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року №5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076), ст.1 якого визначено що, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 частини першої ст.1 Закону №5076).

Відповідно до п.п. 14.1.226 п.14.1 ст.14 ПКУ незалежна професійна діяльність -це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 291.3 ст.291 ПКУ визначено, що обрати спрощену систему оподаткування може юридична особа чи фізична особа - підприємець.

Виходячи з викладеного, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності та обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, тобто не відповідає вимогам статті 291 ПКУ.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПКУ платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Доходи, отримані від здійснення незалежної професійної діяльності, відображаються у податковій декларації за результатами звітного року відповідно до розд. IV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб (п. 178.4 ст.178 ПКУ), тобто до 1 травня, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» із змінами і доповненнями.

При цьому, чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Платниками єдиного внеску, відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) є, зокрема, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему податкування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. З частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Зазначені особи формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік (п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015    № 435 (далі -
Порядок № 435).

Водночас, платниками єдиного внеску відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема, в п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно, до п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 (у редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у
п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік (п. 4 розділу III Порядку № 435).

Разом з тим, фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5)(п. 16 розділ IV Порядку № 435).

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Отже платник єдиного внеску визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, зобов’язаний відповідно до бази нарахування зазначеної у ст. 7 Закону № 2464 сплачувати єдиний внесок незважаючи на те, що він одночасно є платником єдиного внеску фізичною особою - підприємцем. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Зазначені платники формують та подають до контролюючих органів Звіти відповідно до Порядку № 435.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.