Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХАРКIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.11.2018 р. № 4921/20-40-13-02-11/ІПК

Головне управління ДФС у Харківській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло Ваш запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо переліку витрат, які можуть бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність приватного нотаріуса, з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє наступне.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюється Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ із змінами та доповненнями (далі - Закон № 3425-ХІІ), абзацом четвертим ст. З якого визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Статтею 32 Закону № 3425-ХІІ визначено, що приватний нотаріус сплачує податки, встановлені ПКУ.

Статтею 178 ПКУ визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.

Оподатковуваним доходом фізичної особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (п. 178.3 ст. 178 ПКУ).

Слід зазначити, що положення ст. 178 ПКУ не передбачають затвердження нормативно-правового акта щодо визначення переліку витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Для визначення переліку витрат, які можуть бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу фізичною особою, яка провадить незалежну діяльність приватного нотаріуса, доцільно скористатися Узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2012 № 1185 «Щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів)» (далі - УПК №1185) та Узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 884 «Щодо витрат приватного нотаріуса» (далі - УПК №884).

Враховуючи викладене та з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених ст. 4 ПКУ, при визначенні сукупного чистого доходу осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону № 3425-ХІІ, УПК №1185 та УПК №884.

Так, до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема, витрати на проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо).

Враховуючи викладене, суми коштів, сплачених роботодавцем - приватним нотаріусом за навчання найманих працівників у вищих навчальних закладах, не можуть бути віднесені до витрат приватного нотаріуса.

Разом з тим відповідно до ст. 6 Закону України від 12.01.2012 № 4312-VІ «Про професійний розвиток працівників» організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

Професійне навчання працівників здійснюється: безпосередньо у роботодавця, на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.

При цьому, пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 ПКУ передбачено, що не включаються до розрахунку загально місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (фізичної особи) сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи.

Також, згідно з пп. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.

Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Крім того, доходи, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, визначений відповідно до ст. 163 ПКУ, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Отже, кошти сплачені роботодавцем, в тому числі приватним нотаріусом, на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за навчання, підготовку чи перепідготовку фізичної особи (найманого працівника), що не перевищує у 2018 році -11169,0 грн. за кожний місяць навчання, не включаються до складу оподатковуваного доходу такої фізичної особи (працівника). У разі порушення умов та в частині перевищення суми, визначеної пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, кошти, сплачені роботодавцем за навчання фізичної особи прирівнюється до додаткового блага та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором у відповідності до законодавства на загальних підставах.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.