Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.11.2018 р. № 4958/ІПК/26-15-12-01-18

Про податок на додану вартість

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу авіаційних квитків та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) в межах своїх повноважень повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку (далі - агентство), який не є авіаперевізником, на підставі сертифікату на право продажу авіаційних перевезень здійснює реалізацію електронних перевізних документів через агентів, які реалізують такі перевізні документи безпосередньо клієнтам -фізичним особам. При цьому агентство отримує від агентів передплату в розмірі запланованого об'єму оформлення електронних перевізних документів.

Оформлення електронних перевізних документів, що застосовуються для авіаційного перевезення, здійснюється відповідно до Повітряного кодексу України (далі - Повітряний кодекс), наказу Державіаадміністрації від 20.01.2009 №37 "Про впровадження електронних перевізних документів" (далі - наказ № 37), наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 № 735 "Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу" (далі - наказ № 735).

Згідно з пунктом 4 розділу 1 наказу № 735 повітряне перевезення -перевезення пасажирів, багажу, вантажів або пошти, яке здійснюється повітряним судном на підставі відповідного договору повітряного перевезення.

Суб'єкт, що надає агентські послуги з продажу повітряних перевезень -юридична особа, яка здійснює діяльність з продажу повітряних перевезень за дорученням авіаперевізника або генерального агента на підставі договору.

Відповідно до розділу 2 Методичних рекомендацій з оформлення електронних авіаційних перевізних документів, затверджених наказом № 37, квиток - оформлений на папері пасажирській квиток і багажна квитанція або електронний квиток, які в обох випадках оформлюються перевізником або від його імені.

Підпунктами 2.2 та 2.3 пункту 2 Методичних рекомендацій щодо вимог до форми електронного пасажирського квитка та багажної квитанції, електронної квитанції різних зборів, затверджених наказом № 37, визначено, що електронний пасажирський квиток та багажна квитанція - документ, який використовується для підтвердження договору перевезення пасажира та багажу.

Електронна квитанція різних зборів - документ, який підтверджує надання послуг, пов'язаних з повітряним перевезенням.

Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників
податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін (підпункт 201.1 статті 201 Кодексу).

Форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі - Порядок № 1307).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання платником товарів/послуг у відповідності до пункту 187.1 статті 187 Кодексу буде або дата отримання попередньої оплати (авансу) від покупців, або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (в залежності від того, яка з подій настала раніше).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (підпункт 201.7 статті 201 Кодексу).

Таким чином, дата першої події визначатиметься платником у хронологічному порядку подій (надання чи оплати послуг). По факту виникнення за правилом "першої події" податкових зобов'язань у платника виникає обов'язок складення податкових накладних згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу.

Приймаючи до уваги те, що послуга із авіаперевезення надається пасажиру самим перевізником, слід враховувати, що проїзний документ (у тому числі електронний) є договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж проїзних документів, та не може бути підставою ні для визначення податкових зобов'язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка лише виконує замовлення на його оформлення (агентства чи агента).

Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ з вартості послуг з авіаперевезення повинні бути визначені суб'єктом господарювання, який є перевізником (надає послуги перевезення).

Суб'єкт господарювання, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) та здійснює лише оформлення електронних авіаційних перевізних документів та прийом коштів за квитки, визначає свої податкові зобов'язання з ПДВ лише з вартості наданих ним послуг щодо виконання договору на продаж таких проїзних документів без урахування вартості перевезення, що перераховується ним перевізнику.

Такий порядок визначення податкових зобов'язань авіаперевізником та агентством (агентом) застосовується також у разі отримання попередньої оплати за такі квитки.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які передбачені Кодексом.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.