Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.12.2017 р. № 2866/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула листи щодо виправлення помилок у раніше поданій декларації з податку на прибуток, коригування фінансового результату до оподаткування при використанні банком резерву, сформованого за активом-кредитним портфелем, у зв’язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності та у разі відчуження цього активу шляхом переуступки права вимоги, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Щодо виправлення помилок у раніше поданій декларації з податку на прибуток.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову

декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, якщо платник податку на прибуток самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він має право подати уточнюючу податкову декларацію з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу або виправити допущені помилки у звітній декларації.

Щодо коригування фінансового результату до оподаткування при використанні банком резерву, сформованого за активом-кредитним портфелем, у зв’язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності та у разі відчуження цього активу шляхом переуступки права вимоги.

Порядок створення та використання резервів банків та небанківських фінансових установ визначений п. 139.3 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 Кодексу банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 - 139.3.4 цього пункту.

Використання резерву у зв'язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, визначених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 цього пункту (п.п. 139.3.2 п. 139.3 ст. 139 Кодексу).

Порядок відображення в бухгалтерському обліку типових кредитних операцій (надання (отримання) кредитів, здійснення факторингових операцій, операцій репо, урахування векселів) та вкладних (депозитних) операцій, що оцінюються за амортизованою собівартістю, гарантій, авалів, та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України встановлено Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (далі - Інструкція № 481), затвердженою постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 481 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.01.2008 за № 48/14739, відповідно до якої банками здійснюється бухгалтерський облік операцій з відступлення права вимоги за кредитами.

Відповідно до п. 1.14 глави 1 розділу І Інструкції № 481 банк визнає різницю між балансовою вартістю фінансового активу та сумою отриманої компенсації як інші операційні доходи або витрати в разі припинення визнання такого активу.

Балансова вартість - це вартість, за якою актив та зобов'язання відображаються в балансі. Балансова вартість для фінансового активу та фінансового зобов'язання складається з основної суми боргу, нарахованих

процентів, неамортизованої премії (дисконту), суми визнаного зменшення корисності (п.1.3 глави 1 розділу І Інструкції № 481).

Банк визначає суму зменшення корисності як різницю між балансовою вартістю фінансового активу (наданого кредиту, розміщеного вкладу (депозиту), дебіторської заборгованості за фінансовими активами) та теперішньою вартістю попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за цим активом (п. 1.3. глави 1 розділу VII Інструкції № 481).

Згідно з п. 2.4 глави 2 розділу VII Інструкції № 481 банк відображає в бухгалтерському обліку припинення визнання (продаж, відступлення права вимоги або погашення) кредитів, за якими визнано зменшення корисності, з урахуванням суми сформованого спеціального резерву.

Відповідно до п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

1) на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - ЗО відсотків, на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 рову - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву, за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період;

2) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.

Враховуючи викладене, використання резерву, сформованого за активом -кредитним портфелем, у зв'язку із припиненням визнання такого активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності при відчуженні цього кредитного портфеля шляхом переуступки права вимоги, не змінює фінансовий результат до оподаткування.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, жому надано таку консультацію.