Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЗАПОРIЗЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.12.2018 р. № 5121/ІПК/08-01-13-02-08

Головне управління ДФС у Запорізькій області, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі-Кодекс), розглянуло звернення про надання індивідуальної податкової консультації (.....) з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом №5076.

Пунктом 3 ст.4 Закону №5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Інформація про обрані адвокатом організаційні форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до ст.17 Закону №5076.

Адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ст.1 Закону №5076).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст.13 Закону №5076).

Згідно з пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 Кодексу самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон №2464).

Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом №2464, або в частині, що не суперечить Закону №2464 (п.1 ст.2 Закону №2464).

Відповідно до п.5 частини першої ст.4 Закону №2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску.

Облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014    №1162, зареєстрованим в
Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330.

Слід зазначити, що як платник єдиного внеску, Ви перебуваєте на обліку в (..) з 12.11.2018.

З 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Таким чином, з 01.01.2017 обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників зазначених у п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

З 01 січня 2018 року Законом України від 3 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у п.2 частини першої ст.7 Закону № 2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал)

Обов’язок сплати єдиного внеску, нарахованого платниками зазначеними у п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, встановлено частиною восьмою ст. 9 Закону №2464.

Крім того, відповідно до п. 1 частини першої ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 частини першої ст.7 Закону №2464).

Враховуючи викладене платник єдиного внеску, визначений п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, який перебуває на обліку у контролюючому органі, зобов’язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Згідно з п.52.2    ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.