Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДОНЕЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.12.2018 р. № 5179/ІПК/05-99-13-07

Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо перебування на спрощеної системи оподаткування та повідомляє.

Спрощена система оподаткування для фізичних осіб - підприємців -платників єдиного податку регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Кодексу суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та перебувають на третій групи платників єдиного податку - це фізичні особи -підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи -суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Обмеження щодо перебування на спрощеній системі для фізичних осіб -підприємців, які надають в оренду майно, передбачені п. п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу, відповідно до якого фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів, не можуть бути платниками єдиного податку.

Поряд з цим, з метою вирішення питання перебування на спрощеній системі оподаткування за видом діяльності, пов'язаним із наданням в оренду нерухомого майна, необхідно враховувати наступне.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

До об'єктів нерухомого майна віднесено житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (ст. 331, 376 ЦКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема положеннями ст. 182, 331, 334 ЦКУ, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості (у тому числі й тих об'єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначений) є державна реєстрація прав на нього.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV) об'єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, визначення яких міститься в ст. 28 Закону від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ «Про
регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ): «Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення».

Отже, об'єкт не може вважатися нерухомим майном, якщо він є тимчасовим (лист Верховного Суду України від 01.07.2013 «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ»).

При цьому, діяльність, пов'язана із наданням в оренду власного чи орендованого нерухомого майна відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457, відноситься до групи 68.20 КВЕД ДК 009:2010.

Разом з цим, норма, зазначена в п. п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не визначає типу будівлі та споруди (капітальна чи тимчасова), а тому обмеження в площі приміщень стосується як капітальних споруд так і тимчасових.

Таким чином, фізична особа - підприємець, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування, якщо загальна площа нежитлових приміщень (включаючи тимчасові споруди торговельного призначення), які надаються в оренду, перевищує 300 квадратних метрів.

Слід зауважити, що відповідно до п. 1 ст. 42 гл. 4 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємницької діяльності є вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності (ч. перша ст. 44 ГКУ).

Слід зауважити, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).