Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.12.2018 р. № 5200/6/99-99-15-02-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату підприємства на суму орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування, який використовується платником податку для обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318, згідно з яким у складі витрат відображаються плата за оренду земельних паїв (п. 15) та податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (п. 18).

Крім цього, формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженим наказом Мінфіну від 31.01.2000 № 20 (далі -П(С)БО 11).

Згідно з п. 4 П(С)БО 11 непередбачене зобов’язання - це, зокрема, зобов’язання що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (п. 5 П(С)БО 11).

Водночас регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тому, за роз’ясненнями щодо відображення у бухгалтерському обліку сум орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.