Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.12.2018 р. № 5213/ІПК/28-10-27-01-11

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув звернення щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та, керуючись статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша статті 2 Закону № 2464).

Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом (частина друга статті 2 Закону № 2464).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини один статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (абзац перший частини п'ятої статті 9 Закону № 2464).

Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують єдиний внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини десятої статті 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:

• у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
• у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно з приписами пункту 9 статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Враховуючи положення зазначених законодавчих норм, Вищий адміністративний суд України у справі №2а-8905/12/1370 (К/800/28005/13) погодився з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що законодавцем чітко визначено порядок сплати єдиного внеску, зокрема ним передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Так, суд зазначив, що сплата єдиного внеску, в порушення частини сьомої статті 9 Закону № 2464 позивачем не була здійснена. Натомість сплата внеску здійснена іншою юридичною особою за договором доручення, що не узгоджується з положеннями статті 9 Закону № 2464 щодо порядку сплати єдиного внеску.

Поряд з цим, у справі №817/85/16 (К/800/18754/16) від 26.01.2017 Вищий адміністративний суд України зазначив, що позивач виконав свої зобов’язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу. Також зазначив, що внаслідок таких дій позивача ніяких негативних наслідків не наступило, а навпаки кошти своєчасно надійшли до відповідача.

На даний час ухвалою Верховного Суду України від 03.05.2017 з огляду на різне застосування судом касаційної інстанції частини дев’ятої статті 25 Закону №2464 відкрито провадження щодо перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017.

Згідно із частиною п’ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму.

На даний час позиція Верховного Суду, яка є обов’язковою до застосування, не сформована.

Тобто, на законодавчому рівні не передбачено інших шляхів сплати зобов’язання з єдиного внеску крім того, що визначено Законом № 2464.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.