Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.12.2018 р. № 5241/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку визначення податкових зобов’язань та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів у нерезидента згідно з договором комісії, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договорам комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаю ться платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 ПКУ.

Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 та 198 ПКУ.

Разом з цим, норма пункту 189.4 статті 189 ПКУ не поширюється на операції з експортування товарів за межі митної території України або ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів (пункт 189 6 статті 189 ПКУ).

Порядок оподаткування таких операцій визначається з урахуванням норм пункту 187.11 статті 187 ПКУ, згідно з яким попередня оплата вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов’язань платника податку - імпортера.

Згідно з пунктом 187.8 статті187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, шо посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 ПКУ).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, митними деклараціями.

Порядок функціонування системи електронного адміністрування ПДВ встановлено статтею 200-1 ПКУ та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Пунктом 200-1.З статті 200-1 ПКУ визначено формулу, за якою обчислюється сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), складовою якої, зокрема, є показних Σмитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України.

Враховуючи викладене, якщо згідно з договором комісії комісіонер за рахунок комітента придбаває у нерезидента товари та при їх розмитненві здійснює сплату ПДВ до бюджету, то право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту має лише власник таких товарів - комітент на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару.

Суми ПДВ, сплату яких до бюджету здійснив комісіонер за рахунок комітента, враховуються для комітента при обрахунку показників формули,
визначеної пунктом 200-1.З статті 200-1 ПКУ, відповідно до якої розраховується сума ПДВ, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

При передачі комісіонером комітенту товарів, що були ввезені на митну територію України в межах договору комісії, податкові зобов’язання у комісіонера на вартість таких товарів не виникають.

Податкові зобов’язання щодо комісійної винагороди у комісіонера відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ виникають у загальному порядку за правилом першої події або за датою отримання винагороди від комітента, або за датою підписання акта наданих послуг.

При цьому база оподаткування за операцією з постачання послуг комісіонером визначається відповідно до вимог пункту 188.1 статті 188 ПКУ. Зокрема, до бази оподаткування включаються усі витрати комісіонера, здійснені ним у межах виконання договору комісії (у тому числі витрати на сплату митних платежів і зборів при ввезенні товару на митну територію України), які фактично є витратами по забезпеченню виконання складових частин загального обсягу послуги, що надається в межах договору комісії, та не включаються суми податку на додану вартість, сплачені таким комісіонером від імені комітента при ввезенні на митну територію України товарів, що є предметом договору комісії.

На дату виникнення податкових зобов'язань за операцією з постачання послуг в межах договору комісії комісіонер відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ зобов'язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін. Така зареєстрована в ЄРПН ,податкова накладна для комітента є підставою для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.