Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ВОЛИНСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.12.2018 р. № 5260/ІПК/03-20-14-05-08

Головне управління ДФС у Волинській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI розглянуло звернення підприємства щодо питань законодавчого регулювання розрахунків готівкою та банківськими картками у сфері застосування РРО.

Відповідно ст.2 Розділу І Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Таким чином, кількість місць зберігання отриманих за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, повинна відповідати кількості місць проведення розрахунків.

Відповідно п.1,    2 ст.З Розділу 2 цього ж Закону суб'єкти
господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1) та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2).

Відповідно до п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833, заборонено зберігати на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівку, що не належить суб'єкту господарювання, а також особисті речі касира чи інших працівників. У випадку якщо підприємство не має можливості зберігати всю суму готівкових коштів у скриньці реєстратора розрахункових операцій, частину готівки можна зберігати в сейфі за умови його знаходження на місці проведення розрахунків. При цьому сума
готівкових коштів на місці проведення розрахунків (у скриньці РРО та сейфі) має відповідати сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора.

Отже, з метою уникнення можливого порушення законодавства слід обумовити обставини, наведені у листі підприємства (щодо кількості робочих місць, кількості сейфів) у внутрішньому наказі по підприємству, в якому зазначити, що в сейфі, розміщеному на місці проведення розрахунків, має зберігатися лише виручка від реалізації з використанням РРО.

Відповідно до Закону України від 05.04.01 №2346/III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суб'єкти господарювання зобов’язані забезпечити можливість здійснення розрахунків через платіжні засоби -електронний платіжний термінал та забезпечити технічну можливість одночасного проведення розрахункової операції через РРО, при застосуванні електронного платіжного терміналу, із роздрукуванням розрахункового документа встановленої форми. Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості РРО, а у разі наявного одного РРО суб'єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.