Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.12.2018 р. № 5313/ІПК/26-15-13-06-09

Головне управління ДФС у м. Києві, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі -ПКУ) розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування окремих норм законодавства та в межах компетенції повідомляє наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПКУ.

Згідно статті 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.п. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Фізична особа - підприємець самостійно обирає спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПКУ).

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п. З п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п. 293.3 ст. 293 ПКУ).

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 ПКУ).

Однією з умов перебування фізичних осіб - підприємців на спрощеній системі оподаткування є здійснення розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій формі) (п. 291.6 ст. 291 ПКУ).

Готівкові розрахунки - платежі готівкою суб’єктів господарювання та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (п.п. 5 п. З постанови Правління НБУ від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»).

Відповідно до п. 1.4 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Статтею 3 Закону України від 05.04.2001 №2346—111 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі — Закон №2346) встановлено, що кошти в Україні існують у готівковій (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України, статтею 35 Закону України від 20.05.1999 №679-ХІУ «Про Національний банк України (далі -Закон №679) та статтею 3 Закону №2346 єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Виключне право на введення в обіг (емісія) гривні належить Національному банку України (ст. 34 Закону №679).

Особливості випуску електронних грошей і здійснення операцій з ними встановлені статтею 15 Закону №2346, згідно з якою, зокрема:

• електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі;

• випуск електронних грошей здійснюється шляхом їх надання користувачам або комерційним агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти;

• суб’єкт господарювання, який приймає електронні гроші як оплату платежу за товари, роботи, послуги, має право використовувати отримані електронні гроші виключно для обміну на безготівкові кошти або повертати їх користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" товарів, придбаних за електронні гроші.

З огляду на зазначене електронні гроші випускаються і іншими, ніж Національний банк України, банками, є електронним замінником банкнот і монет та грошовим зобов'язанням емітента.

Електронні гроші використовуються як засіб здійснення платежів, приймаються обмеженим колом осіб, надаються емітентом в обмін на кошти у готівковій або безготівковій формі і відповідно до законів України не є грошовими коштами (Лист Національного банку України від 07.02.2014 р. N 25-109/5294 «Про особливості здійснення операцій з електронними грошима»).
Таким чином, проведення розрахунків через електронні платіжні системи, зокрема LiqРау, не відносяться до грошових розрахунків, тобто є порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, зокрема у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Окрім того, вказані фізичні особи - підприємці в податковій декларації платника єдиного податку додатково повинні відобразити окремо доходи, отримані від здійснення операцій, які не дають права на застосовування спрощеної системи оподаткування, та застосувати до них ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків (п.п. З п.293.4 ст. 293 ПКУ).

Що стосується документів для ведення обліку доходів, то для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників, зокрема, податкової звітності на підставі даних, не підтверджених зазначеними документами (п. 44.1 ст. 44 ПКУ)
Форма книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість (далі - Книга) та порядок її ведення (далі - Порядок) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579.

Відповідно до п. 1 Порядку фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу, у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи. Відповідно до п. 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо.

Книга заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку (п. 8 Порядку).

Таким чином, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку можуть проводити діяльність з надання послуг з урахуванням чинних нормативно-правових актів, при цьому повинні здійснювати розрахунки при купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій формі).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.