Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2018 р. № 5344/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування платежів (роялті), які виплачуються резидентом України на користь резидента Люксембургу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, роялті (п.п. «в» л.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у п.п. 141.4.3 — 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Слід зазначити, що під час укладання договорів з нерезидентами не дозволяється включення до них податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів (п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з ст. З Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Великого Герцогства Люксембург про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал та Протокол про внесення змін до неї (далі - Конвенція) ратифіковано Верховною Радою України 14.03.2017, є чинними в українсько-люксембурзьких податкових відносинах з 18.04.2017.

Положення Конвенції застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1); існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція, в Україні, зокрема, є «податок на прибуток підприємств» (п.п. (а) п. З ст. 2 Конвенції).

Пунктом 1 ст. 12 «Роялті» Конвенції визначено, що роялті, які виникают ь в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

«Однак роялті, що виникають у Договірній Державі, можуть також бути оподатковані у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків загальної суми платежів, про які йдеться в підпункті а) пункту З цієї статті;

b) 10 відсотків загальної суми платежів, про які йдеться в підпункті Ь) пункту З цієї статті» (п. 2 ст. 12 Конвенції).

Відповідно до п. З ст. 12 Конвенції «термін «роялті» означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за:

• користування або за надання права користування будь-яким патентом, торговою маркою, дизайном або моделлю, планом, таємною формулою г бо процесом, або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду;
• користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми і будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення)».

Слід зазначити, що у Конвенції не наведено термін «фактичний (бенефіціарний власник)».

Проте, відповідно до п. 2 ст. З Конвенції «при застосуванні Договірною Державою цієї Конвенції в будь-який час будь-який термін, не визначений у ній, якщо з контексту не випливає інше, має те значення, яке в цей час надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція. Будь-яке значення згідно із податковим законодавством, що застосовується, цієї Держави переважає над значенням цього терміну згідно з іншими законами цієї Держави».

Водночас, згідно з п. 103.2 ст. 103 розд. II «Адміністрування податків» Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

При цьому п. 103.3 ст. 103 Кодексу визначено підстави для набуття відповідною особою статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до доходів нерезидента, отриманих із джерел в Україні; п.103.5 цієї статті встановлено вимоги, яким повинна відповідати документ (довідка), що підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Водночас вважаємо, що оскільки у зверненні заявника зазначено, що за Ліцензійним договором роялті виплачуються резидентом України резиденту Люксембургу, який є ліцензіаром, а також афілійованою особою іншої особи - резидента США, якій належать права інтелектуальної власності, право на користування якою є предметом Ліцензійного договору, з метою застосування п.п. а) п. 2 ст. 12 Конвенції слід встановити відповідність платежів за Ліцензійним договором терміну «роялті», визначеному п. З ст. 12 Конвенції, та відповідність отримувача роялті - резидента Люксембургу статусу бенефіціарного (фактичного) власника цих платежів.

Для надання більш конкретної відповіді слід детально дослідити фактичні обставини справи, зокрема об’єкт та суб’єктний склад Ліцензійного договору, та вивчити відповідні підтверджуючі документи.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.