Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2018 р. № 5349/6/99-99-14-03-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула заяву Товариства з обмеженою відповідальністю......(далі -....) від......2018 № .... (вх. ДФС № .... від .....2018) про надання індивідуальної податкової консультації стосовно права контролюючого органу розпочати проведення невиїзної документальної перевірки платника податків та скласти акт про результати проведення цієї перевірки до дати вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату та місце проведення такої перевірки, врахування органами ДФС судової практики Верховного суду щодо застосування статті 78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), та повідомляє таке.

Статтею 6 та частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 Кодексу документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.
Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Кодексу право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається посадовим особам контролюючого органу за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, зокрема, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезиаходженнтм, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Тобто Кодексом у цьому випадку передбачено обов’язок контролюючого органу щодо вручення (надіслання) платнику податків в один із способів, визначених статтею 42 Кодексу, документів, зазначених у пункті 79.2 статті 79 Кодексу.

При цьому, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац шостий пункту 42.4 статті 42 Кодексу).

Таким чином, у разі якщо платник податків з підстав, зазначених вище, не отримав копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, контролюючий орган має право розпочати зазначену перевірку.

Згідно з пунктом 86.4 статті 86 Кодексу акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, -протягом 10 робочих днів).

Враховуючи, що право на проведення документальної невиїзної перевірки виникає у контролюючого органу за умов, визначених у пункті 79.2 статті 79 Кодексу, а також, що складання акта (довідки) зазначеної перевірки пов’язане із днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, Кодексом не встановлена норма щодо складання акта перевірки до дати вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Щодо врахування органами ДФС судової практики Верховного Суду України, у тому числі постанов Верховного суду України від 23.01.2018 по справі № К/9901/1367/17 та від 02.05.2018 по справі № К/9901/40546/ 8, зазначаємо таке.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, регулюється Законом України від 02 червня 2016 № 1402 «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 1402 судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містись відповідну норму права (частина п’ята статті 13 Закону № 1402).

Водночас повідомляємо, що згідно із пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.