Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2018 р. № 5350/6/99-99-14-06-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо заміни у зобов’язанні боржника-нерезидента    на нового боржника-резидеита (переведення боргу) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, повідомляє.

Переведення боргу регулюється статтями 520 - 524 Цивільного кодексу України і передбачає зміну боржника у зобов’язанні іншою особою.

Правочин щодо заміни боржника у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання.

Наслідком переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні його суб’єктного складу. При цьому переведення боргу можливе лише за згодою кредитора.

Водночас розрахунки за експортно-імпортними операціями регулюються спеціальним валютним законодавством, яке є пріоритетним.

Так, правові засади щодо порядку, строків розрахунків, відповідальності за їх порушення та здійснення уповноваженими банками контролю за експортно-імпортними операціями на предмет дотримання резидентами встановлених строї ;ів (у тому числі, в частині постановки на контроль та зняття з контролю експортно-імпортних операцій) регулюються Законом України «Про порядок здійсненая розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон), Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (далі -Інструкція).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону та пункту 3.1 Інструкції імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує встановлений законодавством України строк з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (далі - МД) (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмога на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»), а в інших випадках - після пред’явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

При цьому відповідно до підпункту ґ) пункту 1.9 Інструкції сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов’язань за договором, зокрема відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково — на суму таких коштів.

З урахуванням зазначеного, у випадку заміни боржника-нерезидеита іншим нерезидентом, якщо товар (з оформленням одного із видів МД зазначеної у п.3.3 Інструкції) або повернення попередньої оплати із-за кордону (на валютний рахунок в уповноваженому банку) надійде Товариству у законодавчо встановлені строки розрахунків, але від іншого нерезидента, то вимоги Закону не будуть порушені.

Водночас звертаємо увагу, що згідно зі статтею 387 Господарського кодексу України суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

На сьогодні вимогу щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті встановлено постановою Правління Національного банку України від 13.12.2018 № 138 «Про запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов’язкового продажу такях надходжень» (далі - постанова НБУ № 138).

Крім того, у разі укладення договору переведення боргу між двома нерезидентами за кордоном до нього, за умови відсутності іншої домовленості сторін у самому договорі, не може застосовуватися матеріальне право України.

Укладення ж договору про переведення боргу, яким передбачено заміну боржника-нерезидента у зобов’язанні на нового боржника-резидента, суперечить вимогам спеціального законодавства, зокрема Закону та Інструкції (постанові НБУ № 138 - у разі повернення попередньої оплати).
Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок розрахунків м ж резидентами та нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами слід розглядати з урахуванням усіх документів, які стосуються цієї справи.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).