Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відповідності вимогам для перебування профспілкової організації у статусі неприбуткової у разі перерахування, відповідно до колективного договору, отриманих від підприємства коштів у вигляді внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення на користь працівників підприємства та оподаткування таких внесків і, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств, то пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, віднесені, зокрема, професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначає Закон України від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1045).
Згідно зі ст. 15 Закону № 1045 об'єднання профспілок діють відповідно до законодавства та своїх статутів (положень), які приймаються засновниками.
Право профспілок, їх об'єднань на ведення колективних переговорів та укладання колективних договорів і угод встановлено ст. 20 Закону № 1045.
Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні визначає Закон України від 9 липня 2003 року № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1057), який також регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Відповідно до част. другої ст. 7 Закону № 1057 вкладником недержавного пенсійного фонду будь-якого виду на користь учасника фонду, якщо інше не передбачено цим Законом, може бути, зокрема, роботодавець учасника фонду, професійна спілка, об'єднання професійних спілок щодо своїх членів.
Отже, якщо профспілкова організація у законодавчо встановленому порядку, відповідно до колективного договору, буде отримувати кошти від підприємства для проведення перерахування цих коштів у вигляді внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення до недержавних пенсійних фондів або організації, що здійснює недержавне пенсійне страхування, на користь працівників підприємства, які є членами цієї профспілки, то це не призведе до порушення вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Разом з тим слід зазначити, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.
У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така установа підлягає виключенню з Реєстру неприбуткових установ та організацій з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств згідно з підпунктами 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Щодо порядку оподаткування доходів фізичних осіб, то він регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду
банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються, зокрема: особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами (п.п. «а» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).
Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб/військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб/військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відс., визначену в п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Отже, у разі якщо профспілковою організацією сплачено пенсійні внески у межах недержавного пенсійного забезпечення або страхові платежі (страхові внески) страховим організаціям за платника податку чи на його користь, суми таких внесків/платежів включаються профспілковою організацією, як податковим агентом, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому, виключення визначене п.п. «а» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу у даному випадку не застосовується.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. З частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 (далі - Перелік), в якому передбачено платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей (п. 2 розділу II Переліку).
Отже платежі, що здійснюється профспілковою організацією за фізичну особу чи на її користь за договором пенсійного страхування (недержавного пенсійного забезпечення) не є базою нарахування єдиного внеску.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |