Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.12.2018 р. № 5226/Д/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула Ваше звернення від 14.09.2018 (вх. ДФС №    10278/ФОП від 21.09.2018) про отримання індивідуальної податкової консультації (далі - ІПК) щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування та обліку та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу ХІV ПКУ.

Згідно статті 291 ПКУ спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.п. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

• не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
• обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.    

Слід зазначити, що перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, визначено п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14ПКУ).

Що стосується питання обрання видів діяльності за КВЕД, то повідомляємо, що усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі, є об'єктами класифікації в КВЕД.

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД - це статистична класифікація, гармонізована з міжнародною стандартною статистичною Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE) і є її аналогом.

Згідно з наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 N 457 затверджено Класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі -ДК 009:2010), відповідно до якого фізична особа при здійсненні державної реєстрації фізичної особи - підприємця обирає вид діяльності, який планує здійснювати під час господарської діяльності.

Відповідно до ДК 009:2010 група 56.1 "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування" включає клас КВЕД 56.10 "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування".

Цей клас включає послуги з надання харчування споживачам, незалежно від того, чи їх подають у спеціалізованих місцях громадського харчування або в ресторанах самообслуговування, чи їх споживають у приміщенні, забирають із собою або замовляють додому. До цього класу також відносять приготування та подачу їжі для негайного споживання з автомобілів або пересувних вагончиків.

Цей клас включає діяльність:

- ресторанів

- кафе

- ресторанів швидкого обслуговування

- місць з наданням їжі для споживання за межами закладу

- вагончиків з продажу морозива

- пересувних вагончиків з продажу їжі

- діяльність із приготування їжі в торговельних наметах

Що стосується КВЕДу 56.21 "Постачання готових страв для подій", то цей клас включає надання споживачеві послуг із кейтерингу на договірних умовах із доставкою страв у місця, визначені споживачем, із приводу особливої події.

Цей клас не включає:

- виробництво готових продуктів харчування нетривалого зберігання для їх перепродажу

- роздрібну торгівлю продуктами харчування нетривалого зберігання.

Цей вид діяльності не є діяльністю у сфері ресторанного господарства.

Враховуючи викладене, обрана Вами господарська діяльність не належить
до видів діяльності, перелік яких наведено у п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

Що стосується постачання готових страв бюджетним організаціям та укладання з ними договорів на постачання готових страв повідомляємо наступне. Пунктом 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 24.07.2002 № 219 (далі - Правила), визначено, що заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Враховуючи вищенаведене, фізична особа - підприємець, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, може перебувати на другій групі платника єдиного податку, за умови дотримання ним вимог, передбачених п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

Водночас повідомляємо, що згідно з ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.