Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.12.2018 р. № 5428/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування окремих видів доходів і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантії визначено Законом України 19 жовтня 2017 року № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», відповідно до п. З ст. 4 якого програмою медичних гарантій визначаються перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Медичні послуги та лікарські засоби, що не включені до програми медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, але можуть покриватися за рахунок коштів, зокрема юридичних осіб.

Відповідно до ст. З Основ законодавства України про охорону здоров’я послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - це послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 3 85 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, до яких відноситься, зокрема медико-санітарна частина (у т. ч. спеціалізована).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, ст. 165 якого визначено перелік доходів, які не включаються до загального місячне го (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема: сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, які отримує платник податку з бюджетів (п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які, зокрема згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Таким чином, якщо послуги з медичного обслуговування надаються платникам податків (у т.ч. працівникам товариства) в межах програми медичних гарантій за рахунок бюджетних коштів медико-санітарною частиною, яка є структури ям підрозділом товариства і має відповідну ліцензію, то вартість цих послуг може бути віднесена до категорії доходу, визначеного п.п. 165.1.1 п. 165.1ст. 165 Кодексу, а отже, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Також до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків не включається, зокрема вартість майна (послуг), що надаються як допомога
на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена сім'ї фізич ної особи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку, за умови документального підтвердження витрат, пов'язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов'язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України від 06 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645) (п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

При цьому медичне обслуговування - це діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб — підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.

Медична допомога - це діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. З Основ законодавства України про охорону здоров’я).

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Отже, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку - працівника вартість послуг, що надаються як допомога на медичне обслуговування такого платника або члена сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку та витрати роботодавця на обов'язковий профілактичний огляд працівника, згідно із Законом № 1645 у разі дотримання вимог п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Разом з тим, якщо товариство за рахунок власних коштів здійснюватиме часткову оплату вартості медичних послуг, що надаватимуться медико-санітариою частиною іншим фізичним особам, які не зазначені п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, то сума сплачених коштів включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закон № 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно із частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 22.12.2010 № 1170, згідно з п. 13 розділу II якого єдиний внесок не нараховується на витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров’ я.

Отже кошти підприємства, що направлені структурному підрозділу медико-санітарній частини за медичне обслуговування працівників підприємства та інших громадян не є базою нарахування єдиного внеску.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Статтею 197 Кодексу визначено перелік операцій, звільнених від оподаткування ПДВ, в тому числі зазначених у п.п.197.1.5 п.197 Кодексу, а саме: операції з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства.

При цьому п.п.197.1.5 п.197 ст. 197 Кодексу містить винятки за переліком медичних послуг, які не звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування податком на додану вартість, кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахувати м документів і матеріалів, що стосуються окремої справи.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.