Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.01.2019 р. № 7/С/26-15-13-06-12-ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації від 27.11.2018 б/н (вх. № С/104707/ФОП - інші від 30.11.2018) щодо застосування окремих норм податкового законодавства повідомляє наступне.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV ПКУ, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, зокрема у вигляді дивідендів (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ.

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім доходів, визначених пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, які оподатковуються за ставкою 9 відс., визначеною пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

При цьому у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

Разом з цим, положеннями п. 3.2 ст. З ПКУ встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з п. 13.3 ст. 13 ПКУ доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 13.4 ст. 13 ПКУ встановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Водночас, між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткувати та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та протоколу до неї (дата ратифікації Україною 04.07.2013 р, яка набрала чинності з 07.08.2013 р.) (далі - Конвенція).

Відповідно до положень п. 1 ст. 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якіфо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро;

b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках (п.2 ст.10 Конвенції).

При цьому, слід зауважити, що положення п.п. 1 і 2 ст. 10 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів. Відповідно до положень цих пунктів обидві країни, і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Відповідно до положень п. 2 ст. 10 Конвенції країна, що є джерелом походження дивідендів, має право на оподаткування таких дивідендів (якщо внутрішнім законодавством передбачене оподаткування цього виду доходу), але це право обмежується ставкою 5 або 15 відс. загальної суми дивідендів залежно від випадку.

Водночас відповідно до положень п. 1 ст. 10 Конвенції країна резиденції особи, що одержує дивіденди, також має право на оподаткування таких дивідендів за ставками свого внутрішнього законодавства, але з урахуванням податку, сплаченого в країні, що є джерелом доходу (ст.21 "Усунення подвійного оподаткування" Конвенції).

Отже, фізична особа, яка отримала від іноземних компаній - нерезидентів дохід у вигляді дивідендів підлягає оподаткуванню в Україні податком на доходи фізичних осіб за ставкою 9 відс. бази оподаткування з врахуванням умов Конвенції.

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання конкретної відповіді необхідно надання більш детальної інформації з порушеного питання.

Водночас повідомляємо, що згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.