Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.01.2019 р. № 34/Г/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства, орендованої у фізичної особи і в межах їх компетенції повідомляє.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства визначаються Законом України від 15 травня 2003 року № 742-IV «Про особисте селянське господарство».

Особисте селянське господарство — це проводиться без створення юридичної особи фізичкою особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого відноситься до підприємницької діяльності.
Відносини, що виникають у сфері справляння Кодексом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента є, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого включаються доходи, визначені п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інші доходи (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Водночас ст. 165 Кодексу встановлено кінцевий перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника по датку не включається дохід, отриманий від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на зе мельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення, зокрема, особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари.

При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених, зокрема, в абзаці третьому п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Порядок видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою № ЗДФ затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 № 32 (далі-Порядок).
Порядок визначає механізм видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України, що відповідно до Кодексу, є підставою для не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходів, отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на щ х земельних ділянках.

Враховуючи викладене, підставою для не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податку доходів, отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції, що зокрема вирощена, зібрана безпосередньо такою особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України є довідка, яка належним чином оформлена та видана відповідним органом.

Якщо при продажу фізичною особою гласної сільськогосподарської продукції не виконуються умови визначені п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (у т.ч. не надається зазначена копія довідки), то сума доходу, отриманого від такого продажу, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи, та оподатковується на загальних підставах.

Особливості оподаткування доходів фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду) регламентуються п. 170.1 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.1.1 якого податковим агентом платника податку — орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної діїянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування визначається і виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з п.п. 170.1.5 п. 170.5 ст. 170 Кодексу, якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку -орендодавець.

При цьому такий орендодавець самостійно на заховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.

Отже, у разі надання фізичною особою (орендодавцем) в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення фізичній особі (орендарю), яка не є суб’єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку — орендодавець.

При цьому, такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.