Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.10.2017 р. № 2439/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про порядок оподаткування ПДВ

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку реєстрації постійного представництва нерезидента ж платника ПДВ і обов’язку нарахування таким представництвом податкових зобов’язань з ПДВ, а також визначення правомірності фінансово-господарських взаємовідносин та укладення цивільно-правових договорів між резидентом і нерезидентом та у межах компетенції, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ під постійним представництвом розуміється постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Пунктом 63.3 статті 63 розділу ІІ ПКУ визначено, що об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

При цьому згідно з пунктом 133.3 статті 133 розділу Ш ПКУ постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, же розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Отже, у разі якщо нерезидент планує здійснювати господарську діяльність та отримувати дохід від продажу товарів/надання послуг на митній території України, то зазначений нерезидент зобов’язаний стати на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням ж постійне представництво нерезидента.

Правові основи оподаткування ПДВ визначено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими ж платники ПДВ, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік жих визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ. Зокрема, такою особою є постійне представництво.

Порядок реєстрації особи ж платника ПДВ регулюється статтями 180-183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за№ 1456/26233.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи ж платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи ж платника ПДВ може здійснюватись ж в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Водночас будь-яких виключень та/або особливостей щодо реєстрації постійного представництва ж платника ПДВ чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ під обов'язкову реєстрацію ж платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

При цьому до оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (тимчасово та/або умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V 183 ПКУ для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі - Заява).

При цьому звертаємо увагу, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації ж платник податку на додану вартість у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, не подала до контролюючого органу Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку (пункт 183.10 статті 183 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, якщо нерезидент планує здійснювати операції з постачання товарів/послуг на митній території України, то такий нерезидент зобов’язаний отримати статус постійного представництва нерезидента та згідно з вимогами розділу V ПКУ подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву і відповідно зареєструватись ж платник ПДВ у обов’язковому порядку у разі, якщо загальний обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень.

Обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такого постійного представництва нерезидента виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в жому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень.

Водночас до дати реєстрації постійного представництва нерезидента ж платника ПДВ особою, відповідальною за нарахування та сплату податкових зобов’язань з ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентом (постійним представництвом) резиденту на митній території України, є резидент - отримувач таких послуг.

Щодо визначення правомірності фінансово-господарських взаємовідносин і укладення цивільно-правових договорів між резидентом та нерезидентом, то порушене питання не відноситься до компетенції Державної фіскальної служби України.