Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.01.2019 р. № 74/10/26-15-13-06-12-ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло запит щодо застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 14.1.183 п.14.1 ст. 14 ПКУ послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декільком; фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числ і винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - нерезидент та податковий агент.

Згідно з п. 163.2 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування нерезидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено п. 170.10 ст. 170 ПКУ, відповідно до пп. 170.10.1 якого доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV ЇЖУ для нерезидентів).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів (пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 ПКУ).

Статтею 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річногоі оподатковуваного доходу платника податку.

Разом з тим, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначено переліт доходів у вигляді додаткового блага, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податк} об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст 164 ПКУ.

Згідно з п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлен згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих^ платнику податку (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема, доходи з джерела їх походження з У країни, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

При цьому нормами п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 ПКУ.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Відповідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок.

Враховуючи викладене, дохід у вигляді вартості послуг проживання, харчування, мобільного зв’язку, забезпечення візитними картками, страховими полісами, спеціальним одягом, взуттям, миючими засобами та іншими засобами захисту та компенсація витрат на проїзд фізичної особи -нерезидента до місця виконання послуг та проживання, які оплачуються юридичною особою - резидентом за власний рахунок, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого нерезидента як додаткове благо та .оподатковується податком на доходи фізичних осіб осіб з урахуванням положень п. 164.5 ст. 164 ПКУ. При цьому, вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором без застосування коефіцієнту, визначеного п. 164.5 ст. 164 ПКУ.

При цьому, згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, вказаний дохід відображається податковим агентом у податковому розрахунку ф. № 1ДФ під ознакою доходу «126».

Щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ повідомляємо.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/абс ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг наданих нерезидентом на митній території
України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митне територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України зг договорами оперативного або фінансового лізингу;

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ встановлено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

• придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
• ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/їіоелуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, відповідно до ст. 201.10 ст. 201 ПКУ є податкова накладна, складена та зареєстрована з ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у п.п. 186.2 і 186.3 ст. 186 розд. V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 розд. V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Враховуючи викладене, якщо резидент - платник ПДВ на митній території України отримує від нерезидента, у тому числі його постійного представництва, не зареєстрованого як платника податку, послуги, то такий резидент “ платник ПДВ є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ до бюджету за такою операцією.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачай на яких розташоване на митній території України, визначено ст. 208 розд. V ПКУ.

Пунктом 208.2 статті 208 розділу V ПКУ передбачено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території У країни, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 розд. V ПКУ. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному ст. 201 розд. V ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування ПДВ є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається ПДВ, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку (п. 190.2 ст. 190 розд. V ПКУ).

Слід зазначити, що ст. 36 ПКУ встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Відповідно до п. 52,2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.