Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.01.2019 р. № 83/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу у вигляді заробітної плати, отриманої фізичними особами - нерезидентами від юридичної особи - резидента і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п. 163.2 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування нерезидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

Дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий, зокрема нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у вигляді заробітної плати, виплаченої відповідно до умов трудового договору (п.п. «є» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено п. 170.10 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.10.1 якого доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначений деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено ст. 165 Кодексу.

Разом з тим доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу встановлено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному ст. 168 Кодексу.

Водночас, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. З Кодексу).

Конвенція між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі - Конвенція), яку ратифіковано 26.05.1995 (Закон України № 180/95-ВР) є чинною в українсько-американських податкових відносинах з 05.06.2000.

Пунктом 1 ст.1 Конвенції визначено, що її положення застосовуються до «осіб, що є резидентами однієї чи обох Договірних Держав, а також до інших осіб, якщо це спеціально передбачено в Конвенції».

Згідно з положеннями п. 1 ст. 2 Конвенції податками, до яких застосовуються її положення, зокрема в Україні, є „прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства”.

У розумінні Конвенції термін «Договірна Держава» означає Україну або Сполучені Штати Америки (Сполучені Штати), залежно від контексту; термін «особа» включає фізичну особу, маєток, траст, товариство, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб (п.1 ст. З Конвенції).
Критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Конвенції, встановлені ст. 4 Конвенції.

Статтею 15 (Залежні особисті послуги) Конвенції визначено:

«1. Відповідно до положень Статей 18 (Державна служба) та 19 (Пенсії), платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержані резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі, якщо робота за наймом не зд йснюється в іншій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, одержана у зв'язку з цим, може оподатковуватись у тій другій Державі.

2. Незважаючи на положення параграфа 1 цієї Статті, винагорода, одержана резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, здійснюваною в іншій Договірній Державі, підлягає оподаткуванню тільки в першій згаданій Державі, якщо: а) одержувач знаходиться в іншій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183-?: днів протягом відповідного податкового року; та б) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом іншої Держави: та в) витрати по сплаті винагороди не несе постійне представництво або фіксована база, яку наймач має в іншій Державі.

3. Винагорода, одержувана резидентом Договірної Держави, яка б в іншому випадку оподатковувалась у другій Договірній Державі згідно із попередніми положеннями цієї Статті, може оподатковуватися тільки у першій згаданій Державі, коли вона сплачується у зв’язку з наймом як учасника екіпажу морського або повітряного судна, яке здійснює діяльність у міжнародних перевезеннях».

Слід враховувати, що порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.

З метою уникнення неоднозначного тлумаченгя норм чинного законодавства для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальні податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.