Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.01.2019 р. № 256/6/99-99-14-06-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула запит щодо можливості проведення заліку взаємної заборгованості з нерезидентом та повідомляє.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон) встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами при здійсненні резидентами України експортно-імпортних операцій та визначено відповідальність за недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків.

Разом з тим, статтею 601 Цивільного кодексу України передбачена можливість припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за експортно-імпортними операціями регулюється пунктом 1.11 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (далі - Інструкція № 136).

Так, відповідно до пункту 1.11 Інструкції № 136 експортна операція з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов’язань за цими операціями.

При цьому, мають дотримуватись такі умови: вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна зі сторін одночасно є як боржником, так і кредитором); вимоги повинні бути однорідними, тобто такими, у яких предмет виконання є однаковим.

Крім того, строк виконання зустрічних однорідних вимог має настати, або є таким, що не був встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги, тобто має настати строк виконання зобов’язань за однією і за іншою угодою.

Водночас зазначаємо, що згідно зі статтею 387 Господарського кодексу України суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

На сьогодні вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами встановлено постановою Правління Національного банку України від 13.12.2018 № 138.

При цьому відповідно до пункту 4 постанови Правління Національного банку від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

• в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор) / російських рублях (незалежно від суми операції);
• в інших валютах (якщо загальна сума зобов’язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 доларів США).

Крім того згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням вищезазначеного, проведення заліку взаємної заборгованості з нерезидентом є можливим, але за умови дотримання вищезазначених положень нормативно-правових актів.

Водночас зазначаємо, що 07 лютого 2019 року вводиться в дію Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції».

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.