Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2019 р. № 333/6/99-99-12-02-03- 15/ІПК

Про плату за землю

Державна фіскальна служба України на звернення Товариства щодо сплати земельного податку (далі - Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство вважає, що, оскільки у 2000 році придбало частину цілісного майнового комплексу з виготовленням технічної документації встановлення меж земельних ділянок для його обслуговування як частини земельної ділянки, що була сформована у 1967 році для передачі у постійне користування, то воно здійснює у встановлених у 2000 році межах право постійного користування такими земельними ділянками комунальної власності та є платником Податку.

Товариство, посилаючись на його реєстрацію з 2019 року платником єдиного податку третьої групи, просить підтвердити поширення на Товариство дії п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу щодо земельних ділянок, що використовуються ним у господарській діяльності.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: податок, який сплачується власниками земельних ділянок, а також постійними користувачами земельних ділянок державної або комунальної власності; та орендна плата, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

З огляду на те, що обов’язок зі справляння (яке передбачає декларування та сплату зобов’язань) плати за землю, у тому числі й Податку, власниками земельних ділянок та/або землекористувачами настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), то відповідно до вказаних норм у Товариства не виникає обов’язок декларування зобов’язань з плати за землю (орендної плати та Податку).

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.

Орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, а також враховуючи рішення Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 (у справі №5023/3993/12 (5023/90574/11) та від 30.11.2016 (у справі №922/1008/15), може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі нестриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

У разі державної реєстрації саме прав власності або постійного користування земельною ділянкою, за якими виникає обов’язок зі справляння Податку, Товариство, яке використовує земельні ділянки для господарської діяльності, зможе скористатися правом на звільнення від сплати Податку на підставі норм з п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу.

Разом з тим, Кодексом не передбачено поширення преференції, визначеної п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на земельні ділянки державної або комунальної власності, які надані у строкове платне користування (оренду).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).