Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.11.2017 р. № 2468/ІПК/26-15-12-03-11

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло звернення щодо оподаткування операцій з продажу легкових автомобілів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Господарською діяльністю вважається діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п. 133.2 ст. 133 ПКУ до платників податку на прибуток -нерезидентів належать постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі)/ та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постійне представництво -це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Відповідно до абзацу третього п. 63.3 ст. 63 ПКУ об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків (абзац четвертий п. 63.3 ст. 63 ПКУ).

Підпунктом 3.4.2 п. 3.4 р. III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами і доповненнями, зокрема встановлено, що відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації стає на облік як платник, який зобов’язаний сплачувати податки і збори відповідно до ПКУ.

Взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з цим підпунктом не звільняє такий підрозділ від обов’язку реєстрації платником податку на прибуток у порядку, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню постійного представництва.

Таким чином, представництво нерезидента, яке отримує дохід від продажу на території України майна (основних засобів), має зареєструватися платником податку на прибуток.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

Відповідно до п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 ПКУ суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Для платників податку на прибуток відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до вимог Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 996) представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (п. 1 ст. 2 Закону № 996).

Отже, постійні представництва, які визначають фінансовий результат до оподаткування без врахування коригуючих різниць, дохід, отриманий від продажу основних засобів, та розрахунок амортизації основних засобів визначають відповідно до правил бухгалтерського обліку.

У разі, якщо постійне представництво визначає різниці для коригування фінансового результату до оподаткування, то розрахунок податкової амортизації основних засобів таке представництво розраховує за правилами, встановленими п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.2 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповіднихджерелвитрати на придбання/самостійне виготовлення, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основнихзасобів,невиробничих нематеріальних активів.

Терміни «невиробничі основні засоби» означають основні засоби не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Пунктом 46.2 ст. 46 ПКУ передбачено, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ, зокрема платниками податку на прибуток, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток та її невід’ємною частиною.

Для платників податку на прибуток наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 затверджено форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі - Декларація).

Крім цього, наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 № 544 «Про затвердження форм та Порядку розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво», із змінами і доповненнями затверджено:

форму Розрахунку податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності (далі -Розрахунок 1);

форму Розрахунку податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 (далі - Розрахунок 2).

Отже, постійне представництво як платник податку на прибуток подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку:

або Декларацію, якщо суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента;

або Розрахунок 1, якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, відповідно до розд. II Порядку;

або Розрахунок 2 у разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, відповідно до розд. III Порядку. Крім того, постійне представництво разом з податковою звітністю з податку на прибуток подає відповідну фінансову звітність, передбачену п. 46.2 ст. 46 ПКУ.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.