Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.02.2019 р. № 441/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу проїзних документів на проїзд у міському пасажирському транспорті із застосуванням автоматизованої системи обліку оплати проїзду (далі - АСОП) та щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) при здійсненні таких операцій і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платником податку (який є перевізником) укладено агентський договір з особою, яку розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради уповноважено здійснювати справляння плати за транспортні послуги, що надаються та оплачуються з використанням АСОП (оператором АСОП). Згідно із зазначеним договором платник податку (агент) надає оператору АСОП агентські послуги з продажу електронних квитків та транспортних карток та здійснює перерахування отриманих від їх продажу коштів оператору АСОП. За надані агентські послуги платник податку отримує від оператора АСОП агентську винагороду.

Щодо порядку оподаткування ПДВ

Згідно зі статтею 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України 29 червня 2004 ропу № 1914-ІV «Про міський електричний транспорт» (далі - Закон № 1914) АСОП - програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка.
Електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в АСОП дає право пасажиру на одержання транспортних послуг.

Замовники транспортних послуг (замовники) - місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги; юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів.

Перевізник - юридична особа, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об'єктів міського електричного транспорту.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Беручи до уваги те, що послуга з перевезення надається пасажиру перевізником, слід враховувати, що проїзний документ (квиток, у тому числі електронний) є договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу продажу проїзних документів, та не може бути підставою ні для визначення податкових зобов'язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка надає послуги, пов’язані з продажем таких проїзних документів, та перерахуванням плати за них оператору АСОП.

Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ з вартості послуг з перевезення визначаються суб'єктом господарювання, який є перевізником (надає послуги перевезення). При цьому якщо таким перевізником надаються послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які затверджено уповноваженим органом, операції з постачання таких послуг звільняються від оподаткування ПДВ.

Суб'єкти господарювання, які не є перевізниками (не надають послуги перевезення) та є учасниками процесу оформлення електронних перевізних документів (зокрема, здійснюють прийом коштів за квитки та їх подальше перерахування), визначають свої податкові зобов'язання з ПДВ лише з вартості наданих ними послуг, пов’язаних з продажем таких проїзних документів, без урахування вартості перевезення, що перераховується ними оператору АСОП.

Дата виникнення податкових зобов’язань за операціями з надання таких послуг визначається за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 ПКУ.

Зважаючи на те, що в описаній у зверненні ситуації платник податку, з одного боку, є агентом, який надає агентські послуги оператору АСОП з продажу електронних квитків та транспортних карток, а з іншого боку, є перевізником, який надає послуги з перевезення безпосередньо пасажирам, то такий платник:

• - за операціями з надання агентських послуг, як агент, визначає податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з вартості таких наданих агентських послуг (агентської винагороди) без урахування вартості перевезення, плата за яке ним перераховується оператору АСОП;
• - за операціями з надання, як перевізником, послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом податкові зобов’язання не нараховує, оскільки такі операції звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 ПКУ за умови, що тарифи на такі послуги регулюються в установленому порядку;
• - застосовує норми статті 199 ПКУ щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - в неоподатковуваних операціях платника податку.

Щодо застосування РРО

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім ПКУ, заборонено.

Відповідно до статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема:

• проводити розрахункові операції на повну суму покупки (наданні послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;
• видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Водночас статтею 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки (далі - РК) не застосовуються при продажу:

• проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю (пункт 4);
• жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену (пункт 10).

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та книг обліку розрахункових операцій (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 10 Переліку при продажу талонів, квитанцій
квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю в кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в електротранспорті, на морських і річкових суднах дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та книг обліку розрахункових операцій.

Враховуючи викладене, платник податку при продажу в касах транспортних карток та електронних квитків зобов’язаний проводити розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.