Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.02.2019 р. № 530/К/99-99-13-04-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення від    ,
яке безпосередньо надійшло до ДФС від ГУ ДФС у Чернівецькій області листом від    (вх. ДФС    ) про надання індивідуальної податкової консультації, та повідомляє таке.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Кодексу платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з пунктом 79.2. статті 79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка, зокрема, яка призначена згідно з підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.5 статті 79 Кодексу за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Про результати розгляду письмового звернення платнику податків надсилається (вручається) письмова відповідь у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Разом із цим, наказом ДФС від 31.07.2014 № 22 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І яких встановлено, що у випадках коли під час виконання заходів щодо організації документальної невиїзної перевірки платник податків при отриманні ним повідомлення та копії наказу про її проведення надає до органу ДФС обґрунтоване письмове звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки документальної виїзної перевірки, керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) органу ДФС доцільно розглянути питання щодо заміни виду перевірки.

При розгляді цього питання беруться до уваги:

• зазначені у письмовому зверненні платника податків обгрунтування обставин, що унеможливлюють проведення невиїзної документальної перевірки, які можуть бути пов’язані, зокрема, із значною кількістю первинних документів у паперовому вигляді, які необхідно надати до органу ДФС для проведення перевірки, необхідністю вжиття контрольних заходів, які можливо здійснити лише при проведенні документальної виїзної перевірки (наприклад, зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження діяльності платника податків тощо);
• відсутність обставин, які свідчать про неможливість заміни виду документальної перевірки, наприклад, відсутність практичної/технічної можливості проведення документальної перевірки за місцезнаходженням (податковою адресою) платника податків, відмінний від загальновстановленого, в тому числі сезонний, графік роботи платника податків тощо.

Водночас, податковим законодавством не передбачено визначення значної кількості (у числовому значенні) первинних документів у паперовому вигляді, які необхідно надати до органу ДФС для проведення перевірки.

Зазначаємо, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.