Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.02.2019 р. № 617/10/26-15-13-06-12-ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування окремих норм законодавства та в межах своєї компетенції повідомляє.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження, завдання та функції Державної фіскальної служби (далі - ДФС) визначено у Положенні про Державну фіскальну службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 VI із змінами та доповненнями (далі - Положення) та статтями 19 та 20 ПКУ.

Пунктом 1 Положення встановлено, що ДФС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує: державну податкову політику; державну політику у сфері державної митної справи; державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів, надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (п. 4 Положення).

Крім того, ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, і також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Контролюючі органи здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею 19 ПКУ.

Зокрема, пунктом 19.1 статтею 19 ПКУ передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм ПКУ.

Таким чином, ПКУ не містить норм, які регулюють питання нарахування та виплати заробітної плати.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України (далі - Положення № 423), відповідно до п.1 якого Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

При цьому статтею 259 Кодексу законів про працю визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, порушене у Вашому запиті питання щодо нарахування та виплати заробітної плати знаходиться в правовому полі Міністерства соціальної політики.

Стосовно питання щодо подання податкової декларації з податку на додану вартість за періоди, протягом яких платником податку господарська діяльність не здійснювалась повідомляємо.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

До того ж абзацом другим п. 40.1 ст. 40 ПКУ передбачено, що у разі якщо іншими розділами ПКУ або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Водночас повідомляємо, що згідно п. 52. 2 ст. 52 ПКУ, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.