Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.02.2019 р. № 654/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операції з продажу іпотекодержателем від свого імені заставного майна боржника (іпотекодавця) без набуття права власності на нього, у тому числі якщо такий продаж здійснюється в межах процедури фінансової реструктуризації такого боржника, але до затвердження плану фінансової реструктуризації, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до статті 36 Закону України від 5 червня 2003 року №
898-ІV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону № 898.

Зокрема, згідно зі статтею 38 Закону № 898 дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника визначено Законом України від 14 червня 2016 року № 1414-VІІІ «Про фінансову реструктуризацію» (далі -Закон № 1414).

Згідно з пунктом 1 статті 25 Закону № 1414 план реструктуризації розробляється боржником (боржниками в разі прийняття рішення про проведення спільної процедури фінансової реструктуризації) разом із кредиторами, що є пов'язаними особами боржника (за наявності), залученими кредиторами та інвесторами (за наявності).

План реструктуризації може передбачати реструктуризацію грошових зобов'язань та/або господарської діяльності боржника шляхом, зокрема: відчуження майна боржника, заставодавця (іпотекодавця) зі збереженням або без збереження іпотеки, застави або інших видів забезпечення щодо такого майна.

При цьому кошти, отримані від відчуження майна, що перебуває в заставі (іпотеці), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) такого майна в межах вимог, забезпечених такою заставою (іпотекою) (пункт 2 статті 25 Закону № 1414).

План реструктуризації затверджується на зборах залучених кредиторів та вважається затвердженим та обов'язковим для виконання боржником, його пов'язаними особами та поручителями, а також усіма залученими кредиторами, якщо за нього проголосували всі залучені кредитори.

План реструктуризації набирає чинності з дня його підписання боржником та залученими кредиторами, які проголосували за його затвердження, а також іншими особами, на яких покладені обов'язки відповідно до плану реструктуризації (пункт 4 статті 25 Закону № 1414).

Таким чином, план реструктуризації набирає чинності після здійснення відповідних процедур, визначених статтею 25 Закону № 1414, а саме розроблення, затвердження та підписання.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 46 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції платника податку - боржника з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації.

Під час здійснення операцій з постачання товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно із цим пунктом, платник податку - боржник не застосовує норми пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПКУ щодо нарахування податкових зобов'язань або коригування раніше нарахованих податкових зобов'язань та/або сум податку, віднесених до податкового кредиту у зв'язку з таким постачанням.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання банками заставного майна роз’яснено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 № 700 (далі - УПК № 700).

Зокрема, в УПК № 700 зазначено, що звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу банківською установою від свого імені або від імені заставодавця без отримання права власності на таке майно (як це передбачено статтею 36 Закону № 898) є операцією з постачання товару як для заставодавця, так і для банківської установи.

Отже, у разі продажу банком заставного майна іпотекодавця, який є зареєстрованим платником ПДВ, без отримання права власності на таке майно, як банк (іпотекодержатель), так і боржник (іпотекодавець) зобов'язані визначити податкові зобов'язання за такою операцією у загальновстановленому порядку за правилом «першої події».

База оподаткування за такою операцією визначається виходячи з договірної вартості заставного майна. При цьому банк (іпотекодержатель) має можливість сформувати податковий кредит на підставі отриманої від платника податку - іпотекодавця податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН.

Якщо такий продаж заставного майна здійснюється відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом, тобто відповідно до плану реструктуризації, який пройшов всі процедури, визначені статтею 25 Закону № 1414, та набрав чинності, то операція платника податку - боржника (іпотекодавця) з постачання такого майна для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами звільняється від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 46 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. Відповідно за такою операцією платник податку - боржник (іпотекодавець) складає податкову накладну на звільнену від оподаткування операцію.

Водночас якщо продаж заставленого майна здійснюється в межах процедури фінансової реструктуризації боржника (іпотекодавця), але до затвердження та набрання чинності в порядку, встановленому статтею 25 Закону № 1414, плану реструктуризації, норми пункту 46 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.