Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.02.2019 р. № 621/Б/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення ... щодо практичного застосування норм законодавства з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових писань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (підпункт 6 пункту 1 статті 1 Закону № 5076).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Згідно з нормами п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності.

Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою - підприємцем.

Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Порядок та умови взяття на облік та зняття з обліку у контролюючих органах фізичних осіб, які провадять незалежну професійну та одночасно підприємницьку діяльність, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі - наказ № 1588).

Взяття на облік фізичної особи - підприємця здійснюється контролюючим органом після її державної реєстрації згідно із законодавством на підставі відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, які надходять з Єдиного державного реєстру (п. 6.1 наказу № 1588).

Таке взяття проводиться у день отримання відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та здійснюється датою внесення даних до Реєстру самозайнятих осіб (п. 6.4 наказу № 1588).

Фізична особа, яка провадить незалежну професійну та одночасно підприємницьку діяльність, обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які проводіть незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 Кодексу.

Згідно з пунктом 178.3 статті 178 Кодексу оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
При цьому Кодексом не передбачено будь-якого переліку витрат для фізич них осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

При визначенні сукупного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність доцільно враховувати витрати, пов'язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У зв’язку з цим для визначення переліку витрат, які можуть бути враховані при обчисленні оподатковуваного доходу фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, доцільно скористатися узагальнюючими податковими консультаціями, затвердженими наказом ДПС України від 24.12.2012 № 1185 та наказом Міндоходів від 30.12.2013 № 885 (далі - УПК).

УПК передбачено, що до витрат фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, включається орендна плата за користування приміщенням, яке є робочим місцем адвоката; придбання канцелярського приладдя; витрати на підключення та користування мережею Інтернет; витрати на послуги телекомунікаційного зв’язку; обслуговування технічного обладнання (комп'ютера, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); сплата щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.

Своєю чергою, витрати на паливно-мастильні матеріали у разі використання власного транспортного засобу можуть бути враховані виключно приватними адвокатами, які у звітному податковому році надавали безоплатну вторинну правову допомогу та отримували з бюджету відшкодування, відповідно до законодавства. Витрати на придбання та ремонт транспортного засобу не передбачені.
Оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

У разі якщо фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, така особа реєструє у контролюючому органі та веде дві книги обліку доходів та витрат.

Одну книгу обліку доходів та витрат, затверджену наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу книгу для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, затверджену наказом УФУ від 19.06.2015 №579.

За результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові
декларації:

• декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом ДФС від 02.10.2015 № 859, зі змінами, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним , та сплачує податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відс. та військовий збір - 1,5 відс. до 1 серпня року, що настає за звітним);
• декларацію фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку другої групи, за формою, затвердженою наказом МФУ від 19.06.2015 № 578, дня відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (подає протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) року та сплачує авансові внески з єдиного податку не пізніше 20 числа поточного місяця).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464 VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно зі ст. 5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України зід 24.11.2014 № 1162.

Згідно з п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від тієї діяльності є платниками єдиного внеску (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2017 набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з 01.01.2017 Законом № 2464 обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 внесено зміни, а саме: для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Отже, Законом № 2464 обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як ти і, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюєтьс я у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону № 2464).
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску, відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону є, зокрема, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Враховуючи викладене, платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов’язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на те, що він одночасно є платником єдиного внеску фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Зауважуємо, що з питання нарахування пенсії доцільно звернутися до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.