Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.02.2019 р. № 674/Ж/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо порядку оподаткування доходів деяких операцій, та повідомляє таке.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна (іпотеки) та встановлює порядок проведення прилюдних торгів, є Закон України від 05 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (далі -Закон № 898).

Відповідно до ст. 33 Закону № 898 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому згідно зі ст. 39 Закону № 898 у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону № 898.

Статтею 49 Закону № 898 визначено права та обов’язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Так, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ст. 47 Закону № 898, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з абзацом другим п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна визначено ст. 172 Кодексу, відповідно до п. 172.8 якої для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Згідно з п. 172.1 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на та цій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Разом з тим дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 Кодексу, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 Кодексу, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу (п. 172.2 ст. 172 Кодексу).

Слід зазначити, що п.п. «б» п. 172.5 ст. 172 Кодексу передбачено, що сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи, зокрема особою, у власності якої перебував об'єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов’язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.

Враховуючи викладене, якщо фінансовою установою здійснюється звернення стягнення на заставне нерухоме майно фізичної особи (боржника), придбане нею за рахунок отриманого у такій установі кредиту, на підставі рішення суду, яким передбачено реалізацію цього майна шляхом проведення прилюдних торгів, та у разі набуття цією установою права власності на це майно, слід вважати, що фізична особа (боржник) відчужила (продала) таке майно фінансовій установі.

Дохід, отриманий внаслідок такого відчуження не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи (боржника) відповідно до норм п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

У разі недотримання вимог п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 Кодексу такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на підставі п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

При цьому фізична особа (відчужувач) відображає вказаний дохід у річній податковій декларації та самостійно визначає і сплачує суму податку на доходи фізичних осіб з урахуванням норм ст. 172 Кодексу.

Щодо відповідальності за недостовірні відомості у податковому розрахунку про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і суми утриманого та/або сплаченого податку

Згідно з п. 47.1 ст. 47 Кодексу відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом, та податкові агенти.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою штрафні фінансові санкції встановлені ст. 119 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.