Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЗАПОРIЗЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.02.2019 р. № 735/ІПК/08-01-13-02-11

Головне управління ДФС у Запорізькій області, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації (...) з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом №5076.

Пунктом 3 ст.4 Закону №5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Інформація про обрані адвокатом організаційні форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до ст.17 Закону №5076.

Адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ст.1 Закону №5076).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст.13 Закону №5076).

Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Кодексу самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закот №2464).

Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом №2464, або в частині, що не суперечить Закону №2464 (п.1 ст.2 Закону №2464).

Відповідно до п.5 частини першої ст.4 Закону №2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску.

Порядок взяття на облік у контролюючих органах фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, визначено наказами Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» та від 24.11.2014 №1162 «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску та
у загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників».

Відповідно до реєстраційних даних ІС «Податковий блок» Ви перебуваєте на обліку (...) як платник єдиного внеску з 22.05.2018.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п.5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Таким чином, обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників зазначених у п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Ставка єдиного внеску для зазначених категорій платників становить 22 відс. до бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону №2464).

Платники єдиного внеску, зазначені у п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст.9 Закону №2464).

Згідно з п.1 частини другої ст. 6 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Крім того, відповідно до п.1 частини першої ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожнії і застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 частини першої ст.7 Закону №2464).

Враховуючи викладене платник єдиного внеску, визначений п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, який перебуває на обліку у контролюючому органі, у разі неотримання доходу у звітному періоді, зобов’язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Платники єдиного внеску зобов’язані подавати звітність з єдиного внеску за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, які визначені законодавством (п.4 частина 2 ст.6 Закону №2464).

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок №435), п.13 розділу II якого встановлено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони діяльність.

Згідно з п.4 розділу III Порядку №435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми «початкова».

Отже, платник єдиного внеску, визначений п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, який перебуває на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний подавати сам за себе звіт згідно з Порядком №435, незалежно від того, чи веде він діяльність.

У графі 3 таблиці 1 форми № Д5 Звіту, платник єдиного внеску, визначений п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, відображає суму чистого доходу (прибутку), заявлену в податковій декларації.

У графі 4 таблиці 1 форми № Д5 Звіту відображається сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок. При цьому зазначена сума не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати.

У графі 5 таблиці 1 форми № Д5 Звіту відображається розмір єдиного внеску, встановлений Законом №2464 для обов’язкової сплати (22 відс.).

Таким чином, сума нарахованого єдиного внеску (графа 6 таблиці 1 форми № Д5 Звіту) не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.